Спецпредставник КНР у справах Євразії Лі Хуей відвідав Росію, штаб-квартиру ЄС у Брюсселі, а також Польщу, Україну, Німеччину, Францію. Це другий раунд, як назвали в самому Китаї, човникової дипломатії, після тривалого дипломатичного затишшя. Як і минулорічне весняне турне, візит супроводжувався низькими сподіваннями та скептицизмом щодо справжніх миротворчих намірів Пекіна.
Китаю дедалі важче перебувати в дипломатичному шпагаті між показовою «нейтральністю» в російсько-українській війні та зближенням із РФ. Минулорічне позерство з «мирними пропозиціями щодо врегулювання української кризи» виявилося непереконливим, натомість європейці чекають від Пекіна реальних кроків щодо приборкання Путіна та закликають взяти участь у Формулі миру України та Глобальному саміті миру. Ба більше, над Китаєм нависла цілком серйозна загроза вторинних санкцій, і перші кроки у цьому напрямі вже зроблено: ЄС вніс до 13-го пакета санкцій три китайські компанії, які підозрює у військових зв′язках із РФ. Утім, ігнорувати роль Пекіна, з огляду на його геополітичну вагу та близькі відносини з РФ, не видається можливим.
Місія широкого призначення
Напередодні поїздки прес-секретар МЗС КНР Мао Нін зазначила: «Основною метою наступного раунду човникової дипломатії є досягнення консенсусу щодо припинення вогню та прокладання шляху до мирних переговорів». Виглядає так, що, навіть усвідомлюючи безуспішність цих зусиль (якщо взяти до уваги нещодавні слова головного дипломата КНР Ван Ї, що наразі «не існує визрілих умов для того, щоб сторони повернулися за стіл переговорів» ), китайська сторона наважилася на чергову миротворчу місію.
Причин для відновлення китайської дипломатичної активності можна виокремити кілька.
По-перше, Китай сподівається використати так звану втому від війни, щоб посадити сторони за стіл переговорів. І якщо минулого разу він намагався очолити заклики до миру з боку Глобального Півдня, то зараз прагне скористатися занепокоєнням і розгубленістю європейських країн через затримку військової допомоги Україні з боку США та непевність в американській підтримці в майбутньому. Це підтвердив головний дипломат КНР Ван Ї на прес-конференції для китайських та іноземних журналістів кілька днів тому: «Під час нещодавньої участі у Мюнхенській конференції стало відчутно, що більше і більше людей почали турбуватися, що українська криза може призвести до загальних втрат або наслідків, коли втратять усі. Якщо мирні переговори не зможуть бути відкриті, непорозуміння та неправильні судження накопичуватимуться і призведуть до більшої кризи».
По-друге, Пекін, який зацікавлений у розколі Північноатлантичного альянсу та неодноразово закликав Європу до «стратегічної автономії» від США, розглядає реальність такого розвитку подій, зважаючи на нинішні політичні дискусії в США та позицію Трампа, в якого великі шанси стати президентом країни. У цій ситуації Китай вбачає можливість отримати вплив на формування європейської безпекової архітектури та на Європу загалом.
По-третє, перемовини та заморожування конфлікту дадуть змогу зняти тиск із китайсько-російських торговельних відносин. Китайській владі доводиться виправдовуватися, що «торговельно-економічне співробітництво між Китаєм і Росією не націлене на будь-яку третю сторону». Пекін дуже дратують «незаконні односторонні санкції проти китайських компаній». Під час відвідування Брюсселя китайський спецпредставник наголосив: «Китай рішуче виступає проти включення ЄС китайських підприємств до останнього списку санкцій проти РФ, закликаючи ЄС беззастережно скасувати список китайських підприємств і повернутися на правильний шлях діалогу та консультацій із Китаєм».
По-четверте, з погляду Китаю, наразі РФ перебуває у вигіднішій стратегічній позиції. Китайські експерти та ЗМІ пишуть про «перехоплення ініціативи Росією на полі бою», стійкість російської економіки та міцні позиції Путіна при владі, на відміну від України та західних партнерів, які потерпають від браку ресурсів і непевності у подальшій військовій підтримці України з боку США. На їхній погляд, це створює сприятливі умови для Китаю схилити Україну та Захід до більшої зговірливості у просуванні мирних переговорів.
По-п′яте, Пекін перебуває під тиском західних країн, які спонукають його докласти зусиль для припинення війни. Одним із кроків на цьому шляху є прагнення залучити його до участі у Формулі миру. Володимир Зеленський неодноразово підкреслював, що дуже хотів би, щоб Китай був залучений до Формули миру та взяв участь у саміті лідерів, зважаючи на його «велику роль у світі».
Китай опинився у ситуації, коли йому непросто знайти причину для відмови чи проігнорувати це запрошення: в роботу включилися не тільки українські дипломати, а й західні. Окрім того, Ігнаціо Кассіс, міністр закордонних справ Швейцарії, яка прийматиме Глобальний саміт миру, особисто передав запрошення китайській стороні під час візиту в Пекін. Відмовити Швейцарії непросто: Китай прагне відновити зіпсовані відносини з Європою через окремі країни, — і Швейцарія одна з них. Перед самітом у Давосі китайський прем′єр-міністр Лі Цян відвідав країну з офіційним візитом, який назвав «початком обміну на високому рівні між Китаєм та Європою». Також цього року планує візит до Європи і Сі Цзіньпін. Президент Александар Вучич повідомив, що отримав підтвердження про візит китайського лідера до Сербії. Наразі про інші країни інформації немає, лише чутки, що одним із пунктів маршруту може стати Франція. Очевидно, що для успішного здійснення цього вояжу потрібно підтвердити позитивне реноме Китаю.
Втім, дружба з Росією, яка має глибокий стратегічний розрахунок, а також власне протистояння із США, через призму якого Пекін розглядає російсько-українську війну, не дозволяють Китаю прийняти погодження миру за українськими правилами та допустити поразку Москви.
Московська луна в Пекіні
За результатами візиту Лі Хуея до Москви, яка стала першим пунктом у його миротворчому турне, російське МЗС видало коротке резюме, в якому зазначалося: «Будь-яке врегулювання неможливе без участі РФ і врахування її інтересів у сфері безпеки. Ультимативні вимоги до Росії, які просувають Київ і Захід, та пов′язані з ними діалогові формати тільки шкодять перспективам урегулювання і не можуть слугувати його основою».
У своєму комюніке китайське МЗС цей пункт не оприлюднило, а лише вдалося до загальних фраз, що «будь-який конфлікт врешті-решт має бути врегульований шляхом переговорів». При цьому наголошується, що заступник міністра закордонних справ РФ Міхаіл Галузін, з яким зустрічався Лі Хуей, погодився з тим, що криза в Україні в кінцевому підсумку має бути вирішена шляхом переговорів, і оцінив унікальну та конструктивну роль Китаю у цьому сенсі.
Однак російську позицію було одразу почуто і схвалено КНР. Головний дипломат КНР Ван Ї під час згадуваної уже зустрічі з журналістами наголосив: «Китай підтримує своєчасне скликання міжнародної мирної конференції, визнаної Росією і Україною, за рівної участі всіх сторін та справедливого обговорення всіх мирних планів».
У такий спосіб Пекін не лише допомагає Росії знівелювати зусилля України та західних партнерів щодо створення платформи для просування справедливого миру на умовах України, яка постраждала від російської агресії, але й знаходить аргумент для себе, щоб не брати участі в українському форматі. Китай неодноразово допускав подвійні стандарти щодо російсько-української війни, виправдовуючи дії РФ «історичними факторами» та «законними проблемами безпеки», тож нинішні заяви лише підтверджують, що китайська «миротворчість» працює на користь Росії.
Миротворчість і тріщини
Візит китайського спецпредставника до Брюсселя та європейських столиць вказав на глибокі розходження між ними в питаннях війни. «Посередництво та пошук консенсусу» з боку Пекіна, спрямовані на те, щоб нащупати готовність піти на поступки Москві, наштовхнулися на застереження щодо підтримки РФ. У штаб-квартирі ЄС та інших європейських столицях підтвердили непохитну підтримку України та підкреслили, що війна Росії є екзистенційною загрозою для власної безпеки спільноти, тому позиція КНР щодо війни неминуче впливає на їхні двосторонні відносини. Європейські очільники закликали Китай не надавати політичної, економічної та військової підтримки Москві, а також вжити ефективних заходів у межах своєї юрисдикції для стримування значних обсягів товарів подвійного призначення та передових технологій, що експортуються з КНР до ВПК Росії. Окрім того, китайському представнику вкотре повторили, що чекають від Пекіна реальних кроків щодо повернення викрадених українських дітей, забезпечення ядерної безпеки, зокрема Запорізької АЕС, тощо.
З огляду на обмежені двосторонні контакти з офіційним Пекіном (не з вини України), у Києві китайського представника проінформували про ситуацію на фронті, російські втрати, масовані ракетні атаки на цивільну інфраструктуру, порушення прав цивільних і військових, воєнні злочини РФ, а також детально зупинилися на десяти пунктах Формули миру, до реалізації якої вкотре запросили Китай. Під час зустрічі візитеру з Піднебесної продемонстрували уламки використаної військовими РФ північнокорейської ракети, а також розповіли про використання складників із третіх країн (КНР є однією з них) для виробництва ударних БпЛА «Шахед», розвідувальних дронів, ракет, навігаційних систем тощо. З огляду на те, що китайці нервово відреагували на внесення Національним агентством з питань запобігання корупції їхніх компаній до списку спонсорів війни, дуже важливо порушувати питання участі китайських компаній у підтримці російської військової машини в тій чи іншій формі на особистих зустрічах і вказувати на те, що в Україні ці випадки відомі та фіксуються.
Очевидно, що Китай допомагає РФ нав′язувати проросійський порядок денний у питаннях, що стосуються війни та її глобальних наслідків. Відтак, усі його миротворчі дії не спрямовані на досягнення справедливого миру для України. Китай, як і РФ, намагається знайти шпарину в європейській єдності щодо підтримки України та готовності до компромісів, тому важливо, по-перше, щоб позиція європейських партнерів і України була чіткою та принциповою, по-друге, Китай повинен усвідомлювати, що підтримка РФ має для нього негативні наслідки.