Кемп-Девід, заміська резиденція президентів США, давно й міцно увійшла в історію міжнародних відносин як місце, де відбуваються найважливіші переговори й підписують доленосні угоди. Однак із 2015 року Кемп-Девід стояв пусткою, й нині вже немає значення, з якої саме причини. 18 серпня саме в Кемп-Девіді відбувся перший в історії тристоронній саміт лідерів США, Японії та Республіки Корея. Тобто лідери трьох країн зустрічалися, й не раз (починаючи з 1994 року), та це завжди відбувалося на полях багатосторонніх заходів, як, приміром, цього року на саміті G7 у Хірошімі. Хоч як це дивно для стороннього спостерігача, та дотепер завжди знаходилися причини, що заважали окремій зустрічі трьох найближчих союзників у Індо-Тихоокеанському регіоні. І ось саміт відбувся, його вже названо історичним. Варто розібратися докладніше, чому саме він є історичним і що відбуватиметься після цих гучних слів.
З 1951 року США та Японію пов’язує договір безпеки, підписаний у зв’язку із закінченням окупації Японії союзниками після Другої світової війни. Він був оновлений 1960 року та визначає як гарантії безпеки США щодо Японії, так і взаємні зобов’язання сторін з огляду на ці гарантії. Договір про взаємну оборону між США та Південною Кореєю було підписано у зв’язку із закінченням Корейської війни 1953 року. Він регулює зобов’язання сторін у разі агресії щодо однієї з них. Саме ці два договори були й залишаються ключовими для підтримання безпеки в Східній Азії, особливо нині, коли агресивна політика Північної Кореї не дає спокою ні Сеулу, ні Токіо, а Китай не полишає й навіть нарощує зусилля з установлення одностороннього контролю над Південно-Китайським морем, а також посилює тиск на Тайвань. Здавалося б, за цих умов цілком очікуваним було б тісне співробітництво Південної Кореї та Японії з питань безпеки, адже й потенційні вороги, й цілком відчутні друзі в них ті самі. Та донедавна реальна ситуація була досить далекою від очікуваної.
Річ у тім, що в Республіки Корея та Японії — тривала й сповнена драматизму історія відносин. У минулі століття Японія неодноразово вторгалася на територію Кореї, але найболючішим був період 1910–1945 років, коли Корея була японською колонією. Той період оцінюють по-різному. З одного боку, в Кореї спостерігалося економічне зростання, соціальний та культурний розвиток, з іншого — корейці зазнали дискримінації і, як стверджують деякі дослідники, насильства. Особливо гостро в корейському суспільстві згадують про практику залучення корейських жінок, так званих віанбу, як «жінок для втіхи» японських солдатів під час Другої світової війни, а також про вивезення корейських дітей і дітей від змішаних шлюбів до Японії. З огляду на це серед значної частини корейського суспільства побутувало й досі залишається актуальним досить негативне ставлення до Японії. Ця проблема донедавна була серйозною перешкодою для двостороннього співробітництва, хоча уряд Японії докладав значних зусиль для врегулювання непростого воєнного спадку.
Після обрання прем’єр-міністром Японії Фуміо Кішіди й президентом РК Юн Сок Йоля двоє лідерів ужили радикальних заходів для відновлення активного співробітництва як у сфері безпеки, так і в економіці, науці й технологіях. Було усунуто обмеження щодо торгівлі, виконано дії з урегулювання повоєнних проблем. Лише цього року до Кемп-Девіда лідери Японії та РК зустрічалися чотири рази — в Токіо, Сеулі, Хірошімі та Вільнюсі.
Причин для цього декілька. Це й безпрецедентна активізація північнокорейської ракетної загрози, й агресивна політика Китаю, що ставить під сумнів мир і порядок у Східній Азії. І активна дипломатія Вашингтона, який опинився в «розтяжці» між Європою, де Росія здійснює агресію проти України, й Індо-Тихоокеанським регіоном, де гранично загострилася обстановка навколо Тайваню, стає дедалі очевиднішою ракетно-ядерна загроза з боку КНДР і активізація російсько-китайського військового співробітництва, що несе загрозу всьому регіону. Безперечно, для США вкрай важливим є тісне співробітництво між двома найближчими союзниками Вашингтона, й тому саміт можна назвати найбільшим успіхом американської дипломатії. Однак не менш важливим є й поновлення безперешкодної взаємодії Сеула й Токіо на двосторонньому рівні.
Саміт у Кемп-Девіді став своєрідною відповіддю на бучне святкування 70-річчя закінчення Корейської війни, що відбулося в КНДР за участю високих представників Росії та КНР. На «солідарність» автократів тепер дано вельми виразну відповідь, і ця відповідь дуже не сподобалася Китаю та КНДР. Та якщо позиція Пхеньяна є цілком прогнозованою, то щодо Китаю необхідно враховувати деякі нюанси. Сеул завжди з обережністю ставився до відкритої критики КНР, розуміючи, що Пекін має значний вплив на КНДР. Китай давно й наполегливо запрошує РК і Японію за стіл переговорів щодо тристоронньої зони вільної торгівлі й дуже зацікавлений у розвитку технологічного співробітництва з провідними економіками регіону та світу.
Водночас із Пекіна періодично лунають досить критичні й навіть загрозливі заяви на адресу держав, які, на думку КНР, під впливом США втягуються «в нову холодну війну». Напередодні саміту Китай вустами офіційного представника міністерства оборони КНР У Цяня «застеріг» Японію від втручання в китайсько-російське патрулювання регіону й від «марних заходів», що перешкоджають спільному патрулюванню китайських і російських військових у Японському, Східно-Китайському та Південно-Китайському морях, у Тихому океані. І це у відповідь на те, що Японія була змушена в одному випадку підняти винищувачі, реагуючи на дивні маневри китайсько-російської ескадри поблизу Окінави, а в іншому — відправити кораблі, аби відстежувати черговий морський «патруль» в Охотському морі.
Візит міністра оборони КНР до Білорусі та Росії практично в дні саміту також був покликаний продемонструвати підтримку, співробітництво та солідарність КНР і РФ, а заява представника КНДР на Московській міжнародній конференції з питань безпеки про те, що «ядерна війна є неминучою», додала рішучості учасникам зустрічі в Кемп-Девіді ухвалити історичні рішення щодо нового тристороннього формату взаємодії.
Лідери США, Японії та Республіки Корея домовилися про те, що такі саміти відбуватимуться щорічно. Буде організовано регулярні (щонайменше раз на рік) зустрічі міністрів закордонних справ, оборони, фінансів, економіки та промисловості, радників із питань національної безпеки. Між трьома державами буде створено «гарячу лінію» та механізм консультацій із питань безпеки, спільний моніторинг і обмін даними в разі виникнення потенційних загроз або провокацій, робочу групу з питань кібербезпеки. Нові домовленості не змінюють двосторонніх договірних зобов’язань США—РК та США—Японія, а доповнюють їх. Окрім того, США та Японія ухвалили рішення щодо спільного розроблення систем протиракетної оборони від гіперзвукових ракет, прийнятих на озброєння КНР і РФ, Вашингтон підтримав наміри Японії поставити на озброєння системи «попереджувального удару», які значно посилять її протиракетну оборону. Сеул і Токіо активують двосторонню угоду про обмін військовою інформацією, зокрема в режимі реального часу, що є дуже важливим з погляду попередження загроз із боку КНДР. Діалог трьох країн буде продовжено в межах зустрічі «двадцятки» в Індії, саміту АСЕАН у Індонезії й АТЕС у Сан-Франциско восени цього року.
У підсумковому документі саміту, названому досить нестандартно «Дух Кемп-Девіду», Україна згадується двічі — на самому початку й наприкінці. На початку агресію Росії проти України згадано серед найбільших викликів сучасності, з якими стикаються США, Японія та Республіка Корея, а наприкінці сформульовано відповідь на цей виклик. «Ми єдині в своїй підтримці України. Ми підтверджуємо нашу готовність виступити разом із Україною проти неспровокованої та жорстокої агресивної війни Росії, яка похитнула основи міжнародного порядку. Ми зобов’язуємося й далі надавати допомогу Україні, запроваджувати скоординовані й жорсткі санкції проти Росії та прискорити зменшення залежності від російських енергоносіїв. Ми вважаємо, що незмінним уроком цієї катастрофічної агресивної війни має стати тверда воля міжнародної спільноти дотримуватися принципів територіальної цілісності, суверенітету та мирного вирішення спорів. Ми підтверджуємо наше переконання, що відмова від цих основоположних принципів будь-де становить загрозу для нашого регіону. Ми єдині у своєму намірі домогтися, аби таких кричущих актів більше ніколи не відбувалося».
Лідери всіх трьох країн відвідували Київ (Кішіда та Йоль цього року) й зустрічалися з президентом України в Хірошімі. Вони чудово поінформовані, які кроки потрібні, щоб наблизити нашу перемогу. Цілком імовірно, що й ця тема була предметом дискусій. Залишилася дещиця — зробити ці кроки.