У той час, коли у способі призначення і звільнення префектів — президентом за поданням уряду — спостерігається консенсус, його статус трактується по-різному. Офіс глави держави вимагає подвійного підпорядкування префекта — як уряду, так і президенту. Про це пише директор Інституту розвитку територій Юрій Ганущак, коментуючи одну з основних спірних позицій президентського законопроекту про внесення змін до Конституції України в частині децентралізації.
Як відомо, сьогодні члени Комісії з питань правової реформи при президентові обговорять узгоджений усіма гілками влади проєкт змін до Конституції в частині децентралізації. Уточнивши його відповідно до Протоколу угод та розбіжностей, який було нещодавно підписано за результатами публічного обговорення цього проєкту з асоціаціями місцевого самоврядування.
«ОПУ мотивує свою позицію тим, що президент призначає цих префектів. Однак глава держави призначає й суддів, але ж це не означає, що ті мають бути йому підпорядковані, — розмірковує Ганущак. — Участь президента у призначенні представників держави на територіях полягає в гарантуванні їхньої політичної нейтральності та стійкості перед політичними турбуленціями. Але префекти — номенклатура уряду. Саме вони відповідають за впровадження політики уряду на території».
Що стосується президента, то за словами експерта, префекти мають перебувати в системі зворотного зв’язку, тобто інформувати його про реальний стан справ на територіях, періодично витягуючи главу держави з «теплої ванни», влаштованої придворним оточенням. Але для цього необхідно звільнити їх від прямої чи опосередкованої залежності від президента.
«І навіть таке повноваження як скасування актів префекта, пов’язаних із його наглядовими функціями щодо законності діяльності органів місцевого самоврядування, хоч і видається природним, але по суті — безглузде: подання префектом до суду на незаконні рішення органу місцевого самоврядування є закінченим актом, і його неможливо скасувати, — додає Ганущак. — На перший погляд, виведення префекта з-під управління президента виглядає послабленням глави держави, але насправді це тільки його посилює, адже створює визначеність у функціонуванні префекта, а отже відповідати він буде лише за реальну роботу, не змішуючи її з політичними чинниками», - зазначає автор.
Чи потрібен в Конституції список областей? Чи збережеться субрегіональний (районний) рівень місцевого самоврядування? Хто і коли може розпустити місцеву раду? Чи варто каденцію органів місцевого самоврядування скорочувати до трьох років? Відповіді на ці питання читайте в матеріалі Юрія Ганущака «Новий проєкт змін до Конституції від президента. Які можуть бути міни цього разу?».
Коли матеріал готувався до публікації, в розпорядженні редакції з'явилися документи — Порівняльна таблиця до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)» станом на 31.10.2020 р., а також Протокол угод та розбіжностей, який було нещодавно узгоджений за результатами публічного обговорення цього проєкту з асоціаціями місцевого самоврядування. Тепер на порядку денному — звірка законопроекту з протоколом і, як наслідок, уточнення позицій, що сьогодні розглядатимуться на засіданні Конституційної комісії. Основні положення цих документів збігаються з описаними автором у тексті.