Верховна Рада України у середу, 27 липня, проголосувала за нового генерального прокурора. Ним став — голова правового комітету Ради Андрій Костін. Україна вперше отримала генерального прокурора — колишнього адвоката з досить серйозним парламентським бекґраундом. Про це пише в матеріалі «Хто такий і чи буде незалежним новий генпрокурор Андрій Костін» голова правління StateWatch Олександр Лємєнов.
Автор зазначає, що Костін був обраний народним депутатом від партії «Слуга народу». Спочатку став заступником голови правового комітету, а 2020-го року очоливши його, узяв на себе функції основного комунікатора України з міжнародними партнерами та Венеційською комісією. Як уже зазначало ZN.UA, Костін входить до ключового внутрішнього пулу, де «вариться» судова реформа.
Показово, зазначає Лємєнов, що голова профільного комітету Андрій Костін визнав помилку влади, яка ліквідувала 2019 року ВККС: «Достроковий розпуск ВККС — наша найбільша помилка. І я це говорю публічно й відкрито. Це рішення істотно послабило наші позиції в боротьбі з внутрішнім опором реформі, про який ми з вами сьогодні так предметно говоримо. Створивши новий ВККС на основі рекомендацій Венеційки, ми виправимо свою помилку».
Але до цього його «вибили» з конкурсу на голову САП міжнародні експерти, хоча він вважався основним кандидатом Банкової. «Міжнародники» та ще двоє членів конкурсної комісії вважали, що він не відповідає критерію доброчесності. Переважна більшість вітчизняних ЗМІ називали його ставлеником глави офісу президента Андрія Єрмака.
На запитання журналіста, хто головний у трикутнику Костін/Єрмак—Смирнов/Портнов—Іонушас/Баканов, у якому й вариться судова реформа, в інтерв'ю ZN.UA рівно рік тому Костін відповів: «Давайте одразу визначимося з подібними асоціаціями. Навішування таких ярликів знецінює людей, представляючи їх маріонетками. Якщо ви про це, то я не людина Єрмака. Водночас ми в одній команді, у нас спільні цілі, де кожен має свою ділянку роботи. Я ніколи в очі не бачив Портнова, і я не маю прямих приводів підтверджувати ваші припущення стосовно Смирнова чи Йонушаса».
Але самий показовий аспект потенційної незалежності Костіна: кейс ОАСК. В правовому комітеті другий рік лежить президентський законопроєкт щодо ліквідації ОАСК. Хто заважав Костіну поставити його хоча б на порядок денний комітету? Тому що можна годинами розповідати про свої добрі наміри, але якщо простий суддя бачить, що стільки часу не чіпають Вовка, то все це ігри та блеф.
«Я згоден з президентом у тому, що в ситуації іншого рішення бути не може, — пояснив свою позицію Костін. — Однак я не один у комітеті. За внесення законопроєкту про ліквідацію ОАСК до порядку денного проголосували 9 із 17 присутніх на комітеті (всього 22 члени). Причому голосували тільки члени нашої фракції, решта — активно чинили опір. Причини такої позиції кожного окремого народного депутата чи фракції можуть бути різні. Ви говорите про можливий вплив якихось сил, я не маю фактів, тож не можу це оцінювати і коментувати. Однак після цього голосування депутатами було поставлене цілком справедливе запитання: а чи не ускладнить ліквідація ОАСК доступ громадянам до правосуддя?», - наголосив Костін.
Серйозно? Це питання сьогодні актуальне, як і рік тому. Бо, поки голова комітету проводив демократичну дискусію в комітеті, голова ОПУ користувався послугами ОАСКу.
Але голова комітету не здавався: «Для того, щоб цей законопроєкт просунути далі, нам необхідно закінчити внутрішню дискусію в комітеті й домогтися того, щоб комітет його підтримав. Ще раз повторю: не я один ухвалюю рішення. У цьому, до речі, серйозна відмінність двох позицій — голови комітету і голови САП, у конкурсі на якого я брав участь. Думаю, що ви все одно поставили б мені це запитання. Там, з одного боку, важче, а з іншого — легше, бо якщо ти особисто віриш у рішення, то береш на себе відповідальність і його приймаєш», — заявив новий генпрокурор.
Тоді варто нагадати про величину відповідальності голови парламентського комітету у зв'язку з ситуацією стосовно того ж ОАСК, що склалася навесні цього року. Коли суспільство геть-чисто заплуталося у свідченнях заступника голови ОПУ Смирнова і голови Верховного суду Князєва. Перший стверджував, що ОАСК таки заблоковано, другий — що працює. На той момент уже точилася війна, а в ОАСК лежали два позови Януковича з претензією на владу.
«Андрію Євгеновичу, може ви розсудите? — написали тоді журналісти ZN.UA голові комітету. — Чи працює ОАСК, чи ні? Коли буде ухвалено рішення щодо одного з законопроєктів, які перебувають у комітеті: ліквідуємо ОАСК чи обмежуємо повноваження? Що, взагалі, з політичною волею в нас? Зараз саме час її проявити». Костін не відповів. ОАСК і сьогодні у справі. Хоча справа Вовка вже в суді.
Важливо знати, що законопроєкт про ліквідацію ОАСК, що більше року лежіть в Комітеті, був внесений президентом як невідкладний. Такі розглядаються негайно, і збоїв не буває. Отже президент України цього не хотів. А Костін його прикривав, попри те, що кейс резонансний і важливий для партнерів. Було байдуже на якість судової системи, і на європейські вимоги. Підкилимне слово президента — ось закон.
Іронія долі чи чітко вивірена стратегія Банкової? Чи має пан Костін внутрішній потенціал стати незалежним генпрокурором і не лише включити на повну потужність роботу антикорупційного блоку, а й упорядкувати всю нереформовану систему кримінальної юстиції? Відповідь на це та інші питання щодо ключового для «системи» призначення читайте в матеріалі Олександра Лємєнова «Хто такий і чи буде незалежним новий генпрокурор Андрій Костін».