31 січня Рада з міжнародних стандартів оцінки видала нову редакцію Міжнародних стандартів оцінки (МСО), які стануть обов’язковими для застосування з 31 січня 2025 року. Що це за документ і чому він так потрібен Україні? Все дуже просто — від нього залежить допомога нашій країні для отримання коштів на відновлення, а ще — іноземні інвестиції.
Міжнародний арбітраж
Зазвичай будь-які компенсації є предметом розгляду в міжнародному арбітражному суді. І слід розуміти: арбітраж, як і інший суд, — це змагальна процедура, в якій дві сторони висувають свої аргументи, а судді вислуховують їх і ухвалюють рішення. Водночас суд вивчає й звіти щодо оцінки майна, й аргументи сторін у судовому засіданні. Він отримує свідчення спеціаліста, який обґрунтовує вартість майна (тобто оцінювача). Слово також має адвокат протилежної сторони.
Фактично ж адвокат запитує, а спеціаліст із оцінки відповідає. Мета адвоката — довести, що оцінка майна, виконана протилежною стороною, є сфальсифікованою, неналежною, ненадійною чи упередженою, й на неї не можна покладатися.
Звісно, міжнародний арбітраж дуже широко спирається на Міжнародні стандарти оцінки, а саме — на найважливіші принципи, закладені в них: неупередженість оцінки майна, що є предметом компенсації, та незалежність оцінювача (відсутність конфлікту інтересів) і відсутність будь-яких дій на користь однієї зі сторін.
Часом постраждала сторона перебирає міру — хоче отримати більше, ніж насправді втратила. Крім того, є ще інші втрати, крім майна. Але тут арбітраж усе розділяє й наполягає: не змішуйте все в одну купу, обґрунтуйте окремо вартість майна й окремо — страждання людей.
Так уже було, якщо розглядати компенсації після війни Кувейту проти Іраку. Тоді, наприклад, було визначено фіксовану суму компенсації за неочікуваний від’їзд людей із певного місця — 2,5 тис. дол. Можна було подавати й інші обґрунтовані позови, наприклад, із питань здоров’я постраждалих.
До речі, щодо компенсацій Кувейту комісія ООН розглянула 2,7 мільйона претензій на суму близько 352,5 млрд дол. Але погодила й забезпечила виплату компенсацій лише для 1,5 мільйона претензій на суму 52,3 млрд дол., решти (приблизно на 300 млрд дол.) не задовольнила. Бо не можна вимагати більше та сподіватися це отримати. Слід одразу запитувати те, що є справедливим з погляду двох сторін. Не варто думати, що агресор не прийде на суд: прийде й намагатиметься скористатися будь-якими вашими помилками.
У випадку з Кувейтом було ретельно розроблено прозорий механізм виплати компенсацій заявникам у відповідному порядку та за пріоритетністю. Суми нарахували згідно з наведеними принципами оцінки. Виплати регулярно перевіряли внутрішні та зовнішні аудитори. Саме так це має відбуватись і в Україні.
Але, на жаль, сьогодні в Україні суди вже задовольняють позови до країни-агресора з формулюванням вимоги: «Нам було від цього погано, дайте нам 100 тисяч гривень». Треба розуміти, що такі не обґрунтовані витратами на лікування позови не мають жодних шансів на задоволення.
Що ж до вартості втраченого або пошкодженого майна, то тут без належного обґрунтування варіантів просто немає. Судовий процес вимагає доказів, і досить серйозних, а обґрунтування вартості має точно відповідати чинним МСО.
Хтось може заперечити, що в ситуації з Кувейтом рішення ухвалював не суд, а спеціальна комісія, призначена ООН. Але принципи, які застосовувала комісія, відповідали принципам міжнародного арбітражу, який знов-таки вважає, що компенсація має бути справедливою й такою, щоб повернути постраждалого в ту саму позицію, що й до завдання йому шкоди.
Національні та міжнародні
Рада з Міжнародних стандартів оцінки об’єднує тих, хто зацікавлений у висококласній, незалежній, чітко обґрунтованій оцінці майна. Це незалежна неприбуткова організація, яка існує на спонсорські внески, а її члени відповідають за прозорий і неупереджений процес розроблення стандартів оцінки.
Слово «стандарти» в цьому випадку застосовується для визначення своєрідних правил оцінки. Втім, фахівці не хочуть називати їх законодавчими нормами, бо їх неможливо сформулювати як 2х2=4. Йдеться про правила, які можна застосувати в тих чи тих ситуаціях, прописаних у стандартах.
В Україні розроблені й діють Національні стандарти оцінки (НСО), які є обов’язковими для застосування. Добре, що розроблені вони на основі МСО й попри те, що це сталося ще 20 років тому, в частині визначення ринкової вартості повністю відповідають МСО.
Інше питання, що за цей час багато чого змінилося, багато нового з’явилося в Міжнародних стандартах, що не висвітлено в Національних. Тому в Україні необхідно перейти на МСО так само, як свого часу тут перейшли на Міжнародні стандарти бухгалтерської звітності — МСБЗ.
Хтось може заперечити, мовляв, чи не краще внести зміни в діючі Національні стандарти? Відповідь: ні, не вийде. Національні існують уже 20 років, і за цей час до них жодних змін не вносили. І це при тому, що Міжнародні стандарти змінюються кожні два-три роки. Дуже схожою була ситуація із запровадженням Міжнародних стандартів бухгалтерської звітності. Врешті їх змушені були ухвалити як чинні.
Кошти на відновлення
Необхідно чітко зрозуміти, що стандарти оцінки — це спільна економічна мова інвесторів, які вкладають кошти в Україну або мають намір це зробити. Коли ви кажете інвестору, що звітність компанії відповідає МСБЗ та МСО, він одразу розуміє ті цифри в балансі, які йому надають, розуміє економічний контекст цих показників. Звісно, інвестор перевірятиме ці цифри, але для старту без них ніяк.
Дуже важливо, що вартість, отриману за МСО, можна застосовувати як докази в питаннях компенсації. І це для нас дуже важливо. Бо ніхто не виплачуватиме компенсацій та репарацій без належного обґрунтування вартості.
Ба більше, звісно ж, захист вартості відбуватиметься в судовому засіданні в разі звернення до арбітражу. І якщо сотні й тисячі чи навіть мільйони оцінок відразу буде виконано на високому рівні, їх захист значно полегшиться та здешевиться.
Оцінка майна необхідна для отримання не лише компенсації, а й інвестицій, адже багато країн у світі бажають допомогти, особливо з такими соціальними активами, як дитячі садки, школи, лікарні тощо.
Важливі вони й для бізнесу, адже спочатку застосувати Національні стандарти всередині країни, щоб потім усе змінювати, виходячи на міжнародні ринки, — це, погодьтеся, марна витрата часу та грошей. Та й намагатися погодити Національні стандарти оцінки з Міжнародними — це також марна праця: інвестори не довірятимуть НСО, хоч би скільки їх намагалися переконати. Міжнародні договори мають пріоритет, а не навпаки.