Жодне сучасне комфортне для проживання місто не може з’явитися без якісного попереднього планування шляхом розробки містобудівної документації (МД). І надважливою частиною такої документації є детальні плани території, зокрема, в Європі без ДПТ не може бути жодної забудови. Однак, закон №5655 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери містобудівної діяльності» пропонує в цьому контексті перетворити Україну на антиЄвропу, пише Георгій Могильний у статті «Розділяй і володарюй». Чому в битві за реформу містобудування стали ворогами села й міста» для ZN.UA.
«Дзеркало тижня» вже писало, що саме будівництво і контроль над ним із супутньою корупцією — надводна частина айсберга, яку всі бачать і можуть легко оминути. А незаконна й хаотична забудова наразі здебільшого є наслідком порушення законодавства під час розробки і затвердження містобудівної документації (МД). При цьому системи державного контролю над законністю розробки і затвердження МД в чинному законодавстві просто не існує, що, власне, й призводить до появи шаленої корупції в ОМС.
Автор пояснює, якщо вдасться організувати розробку та затвердження якісної МД — можна отримати ідеально прозору й інвестиційно привабливу систему контролю в будівництві, що зводиться до контролю над дотриманням технологічних вимог, а починати законне будівництво і виявляти нахабні порушення — легко.
«Проте є кілька видів МД на місцевому рівні з різним рівнем деталізації — комплексні плани, генплани, зонінги і детальні плани території (ДПТ). І від розміру населеного пункту залежить, який вид МД можна використовувати для прийняття рішення про будівництво», – пише Могильний.
Він запропонував розглянути це на прикладі Генплану Києва, фрагмент проєкту якого наведено на рисунку нижче. Коричневий колір різних відтінків — це території багатоквартирної житлової забудови.
За словами автора, на кожній ділянці в межах зони житлової (а це коричневі «плями» на рисунку, де людей мешкає стільки ж, як у містах на кшталт Полтави чи Чернігова) забудови можна побудувати житловий будинок, але не на всій її площі: житлові будинки з прибудинковою територією можуть займати приблизно половину території, інша ж частина потрібна для соціальної інфраструктури, магазинів, паркувальних майданчиків, проїздів, скверів тощо.
Водночас єдина МД, що проводить розподіл території і визначає, де саме житло, а де — необхідні для повноцінного життя інші об’єкти, — це ДПТ. Як зазначає автор, якщо ДПТ немає, то завжди або виникне корупція (чиновники в ручному режимі вирішуватимуть, кому із землекористувачів дозволяти побудувати житло), або все забудують житлом, яке неможливо забезпечити інфраструктурою, бо вільної землі не залишиться.
«У цивілізованій Європі питання вирішили просто: немає ДПТ — немає нової забудови. Завдяки цьому і міста гармонійно розвиваються, і корупції при забудові немає. А законопроєкт №5655 передбачає перетворення України в таку собі антиЄвропу: можливість забудови прив’язують до Генпланів і цільового призначення землі, щоб максимально розширити забудовникам можливість вибору. Ба більше: згідно з його положеннями, порушення функціонального призначення території не є підставою для скасування незаконно отриманого дозволу і зупинки будівництва з порушенням МД», – пише Могильний.
Він зазначає, що органи місцевого самоврядування залишають виключне право займатися плануванням території, жодної системи контролю над законністю дій ОМС не створюють, тим самим відкриваючи можливість для корупції, — але створюють для забудовників можливість це планування порушувати без узгодження з місцевими чиновниками. При цьому ОМС зобов’язаний за рахунок місцевого бюджету знаходити можливість належно забезпечити незаконно побудоване всією необхідною інфраструктурою.
Але якщо йдеться про село чи невеличке місто, то там така проблема не виникне, — Генплан на їхню невелику територію може мати деталізацію, як ДПТ у великому місті, та й активне будівництва житла там не ведеться.
«Ось ми й отримали першу причину різного ставлення сіл і міст до ЗП №5655. Закладені норми спрощують життя членам громади невеликих населених пунктів, які будують для себе, й не можуть призвести до відчутних негативних наслідків. А для великих міст такий підхід — катастрофа, що легко може перетворити місто в непридатне для проживання гетто, а у виграші будуть лише забудовники», – зазначив Могильний.
14 грудня Рада мінімальною кількістю голосів – 228 з необхідних 226, – ухвалила в цілому проєкт закону авторства очільниці партії «Слуга народу» Олени Шуляк. Як і попереджало ZN.UA, голосування відбулося без обговорення. Монобільшості вдалося протягнути скандальний законопроєкт завдяки депутатам, обраним від нині забороненої проросійської «Опозиційної платформи – За життя», зокрема, Нестору Шуфричу та Олександру Качному. Зазначимо, що петиція на сайті офісу президента щодо ветування законопроєкту лише за добу набрала 25 тисяч підписів, необхідних для розгляду її Зеленським.
Своєю чергою Нацагентство з питань запобігання корупції заявило, що комітет ВРУ дотримався наданих рекомендацій не в повному обсязі. Зокрема в НАЗК наголосили, що закон фактично запроваджує «принцип мовчазної згоди щодо відновлення права на виконання підготовчих або будівельних робіт замовником/генеральним підрядником у разі, наприклад, умисного, з метою отримання незаконного прибутку, невиконання своїх обов’язків уповноваженою особою органу містобудівного контролю». Водночас головним недоліком законопроєкту в НАЗК називають недостатню відкритість при його розробці з порушенням принципу прозорості та врахування громадської думки.