UA / RU
Підтримати ZN.ua

Громадські активісти, які обстоюють судову реформу, мають спробувати залучити на свій бік суддів – адвокатка

Система дискредитована насамперед за рахунок претензій до ВРП та рішень, які приймають «ручні» й «зручні» судді у відомих столичних судах під тиском владних політичних команд.

В Україні критично бракує суддів у місцевих та апеляційних судах. Згідно з останніми статистичними даними, брак суддів становить 2039 осіб, працівників судів – 3559 осіб. У понад 60 судах працює лише один суддя, вісім судів припинили роботу.

Кадрова криза має низку причин, одна з яких –неврахуванні потреб у змінах суддівського корпусу у процесі судової реформи, пише адвокатка Тетяна Огнев’юк у статті «Вам справді потрібне правосуддя?».

За два роки Вища рада правосуддя надала висновки на десятки законопроєктів, які стосуються змін у судовій системі, та в їхньому остаточному тексті ці пропозиції практично не враховано.

«Зважаючи на міжнародні гарантії правового статусу суддів, зокрема їх незмінюваності, перебування на посадах безстроково, метод насаджування змін без урахування передбачених законом пропозицій судової влади не буде ефективним», - попереджає авторка.

Попри низьку довіру громадян до суду, в Україні успішно працюють Верховний суд і Вищий антикорупційний суд, сформовані на прозорих конкурсах з участю представників української громадськості та міжнародних експертів відповідно, нагадує вона. А у регіонах досі працюють тисячі суддів, які чесно служать Феміді.

«Так, в Україні справді низький рівень довіри громадян до суду. Проте невисокий і відсоток апеляційних скарг на рішення судів першої інстанції. Система дискредитована насамперед за рахунок претензій до ВРП та рішень, які приймають «ручні» й «зручні» судді у відомих столичних судах під тиском владних політичних команд», - наголошує Огнев’юк.

Однак радикальне «очищення» судової системи і від не доброчесних, і від професійних суддів, матиме негативні наслідки, попереджає авторка.

«Попри всю недовіру до судів, слід розуміти, що тільки люди всередині системи знають, які механізми, що впроваджуються реформою, реально працюватимуть, і на яких умовах. А які не запрацюють ніколи. За чистотою рішень можна стежити збоку, а ось налаштувати очищену/оновлену систему можуть лише ті, хто знає, як вона працює», - пояснює вона.

Як приклад Огнев’юк наводить серпневе рішення парламенту зупинити одне з ключових повноважень Вищої ради правосуддя щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Це позбавило членів ВРП приблизно 90% їхнього робочого навантаження при стабільній зарплатні. А суддів – побоювань бути притягненими до відповідальності за порушення законодавства та Кодексу суддівської етики (щомісяця ВРП отримує близько 800–1000 скарг, понад шість тисяч досі не розглянуті).

Понад те, представники громадянського суспільства, які обстоюють судову реформу, мають спробувати залучити на свій бік суддів, визнавши їхню важливу роль у житті суспільства, та почути їхню позицію, радить адвокатка.

«Бездумне ігнорування цих факторів своєю чергою може негативно позначитися на сприйнятті України у світі. Утиск суддів і намагання підкорити судову владу для міжнародної спільноти – важливі дзвіночки початку авторитаризму», - підсумовує авторка.

Читайте також: Судова реформа: суддівський корпус зможе повноцінно оновитися лише за кілька років

Що не так із реформою, і на що треба звернути увагу насамперед для виведення її у правильне русло? Читайте у матеріалі Тетяни Огнев’юк «Вам справді потрібне правосуддя?» у ZN.UA.