2020, що минув, запам'ятається українцям не лише пандемією коронавірусу і місяцями весняного локдауну. Цей рік став роком вибору і роком виборів. Вибору тих, хто заасфальтує дорогу, пустить маршрутку, збудує у мікрорайоні школу... Вибору між боротьбою з корупцією і «своїх не здають», між поверненням Донбасу і Криму та миру за всяку ціну, між стагнацією та реформами, між боєм із «тінню» у столиці та співпрацею із нею.
ZN.UA підбиває підсумки року і пропонує огляд ТОП12 політичних матеріалів.
Група авторів
Питання національної безпеки України та відновлення повноти її суверенітету, порушених російською агресією, можуть бути вирішені виключно в координатах геополітичної безпеки, і аж ніяк не рамках Тристоронньої контактної групи.
Альтернативи Мінську є. Звісно, їх опрацювання і реалізація потребують часу. Але сам початок цього процесу з публічної української ініціативи здатен вивести Україну з мінської позиції упослідженого виконавця волі сильніших сусідів на майданчик геополітичної суб'єктності. З цього майданчика можна пропонувати власні варіанти комплексного вирішення проблем національної безпеки, в тому числі проблем Криму і Донбасу.
У полоні піару. Вся правда про обмін
Інна Ведернікова
«Какая глыба, какой матерый человечище!» – вторячи класикові, мабуть, вигукнув Володимир Зеленський, коли йому запропонували кандидатуру Кравчука. Пояснюючи, чому замість утомленого Кучми, який попросився у відставку, він призначив керівником української делегації у Мінську саме Кравчука, президент заявив, що «очолювати групу повинна потужна, мудра, освічена людина, у якої є авторитет по всій Україні, і в тимчасово окупованій частині».
У непростій ситуації серпневого путчу 1991-го, зачувши тріск від розпадання Радянського Союзу, Кравчук зорієнтувався швидко й оперативно залишив лави Компартії після 33 років членства і карколомної кар'єри в КПРС. На президентських виборах у грудні він переміг як безпартійний кандидат.
Як свідчить його подальша кар’єра вже в незалежній Україні, поступатися принципами для нього, схоже, стало одним із головних і плодоносних принципів. Але політично всеїдні персонажі, які пояснюють гнучкість свого хребта тим, що, мовляв, «не змінюють своєї позиції або мертві, або дурні», затребувані й цією владою.
Данило Пилипчук
Авторка аналізує, як склалися відносини старої молодої команди Черновецького і нової молодої команди Зеленського. Хто претендував на крісло мера і які бізнес-вагончики потягнули до Київради висуванці від різних сил. І як негласний союз мера столиці з Банковою, заснований на схемах «пташенят» Черновецького, які вийшли зі своїх укриттів, вводить Київ в чергове піке.