2022 рік у судовій системі закінчується дивними подіями. Найбільш неординарна з них відбулася 15 грудня, коли практично все політичне керівництво країни взяло участь у роботі Пленуму Верховного суду, присвяченого 5-й річниці від дня початку його роботи.
Виступ на Пленумі президента Зеленського показав, що в політичній риториці лідера незалежної України, яка воює за свободу, щодо судової системи з'явилися нові тези.
Президент Зеленський, а за ним і його політичні соратники, принаймні в публічній риториці, зробили поворот від державного популізму до прагматики щодо суду та суддів. Наприкінці першого року війни це справді важливо ще й тому, що війну державна машина України зустріла з Вищою кваліфікаційною комісією суддів (ВККС), яка завдяки набранню чинності ще 7 листопада 2019 року законом «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», до 24 лютого 2022 року не працювала вже 26 місяців. І паралізованим за два дні до початку війни конституційним органом — Вищою радою правосуддя (ВРП), звідки 22 лютого пішли у відставку зразу 10 членів.
Таким чином були зупинені близько 60 державних функцій, які вони сукупно здійснювали.
Навіщо були зупинені два ключових органи в судовій владі, які наслідки, і хто саме був зацікавлений у такій ситуації — тема окремої статті.
Адаптація до воєнного стану
Однак із перших днів війни парламент прийняв величезну кількість законів, завданням яких була адаптація практично всіх аспектів мирного життя до умов воєнного стану. Тільки перелік цих законів зайняв би кілька десятків сторінок. Та частина нового законодавства, з допомогою якої було адаптовано діяльність судів, допомогла українським суддям, які зіштовхнулися з тими самими проблемами, що й решта країни, швидко відновити працездатність колективів судів.
Суддям вдалося в умовах війни ефективно здійснювати правосуддя на всіх підконтрольних українській владі територіях, щоправда з урахуванням необхідності евакуювати сім'ї, повітряних тривог, відсутності електроенергії, пошкоджень будівель та інших аналогічних проблем. Голови судів у Василькові, Борисполі, Макарові, десятках інших районних і обласних центрах (Київській, Харківській, Житомирській, Запорізькій, Миколаївській, Сумській, Одеській, Херсонській областей) та в столиці проявили справжній і непоказний кризовий менеджмент в умовах розгубленості перших днів війни в деяких великих кабінетах.
Є підстави стверджувати, що на цьому напрямі в умовах повномасштабної війни, що торкається всієї території країни, судова, законодавча та виконавча гілки влади України ефективно впоралися. У таких масштабах, можливо, вперше у світовій історії.
Європа відбиває атаки на незалежність судової влади
А тимчасом у Європі було опубліковано кілька державних доповідей із аудитом результатів реформ європейських судових систем за рік.
У Люксембурзі, Хорватії, Італії, Кіпрі, Нідерландах та Швеції ініційовано законодавчі зусилля, спрямовані на зміцнення незалежності судових рад. Неприємні події, що відбуваються навколо національних рад судової влади — ключова тема в таких державах — членах ЄС як Іспанія, Болгарія, Ірландія, Словаччина.
У наших друзів у Литві вже кілька років не призначається постійно діючий голова Верховного суду (через політичну позицію президента країни). В Албанії через помилки у проведенні судової реформи кілька років у Верховному суді взагалі працював лише один суддя. В Угорщині та в наших найкращих друзів у Польщістворювані політиками обмеження незалежності судової влади вийшли на рівень вищих органів Європейського Союзу і навіть Європейського суду справедливості.
В Ірландії новий законопроєкт про призначення суддів обмежує розсуд уряду в процедурі. У Хорватії процес призначення голови Верховного суду змінили, щоб уникнути «потенційного глухого кута в майбутньому». В Чехіїзміни до законодавства було спрямовано на створення прозорої і єдиної системи найму та добору суддів і голів судів. У Нідерландах розглядаються зміни, розраховані на подальше зміцнення незалежності судової системи, і особливо щодо призначення суддів Верховного суду.
Залишаються проблеми стосовно політизації та обмежень участі судової влади в процедурах призначення в суди вищої інстанції і на посади голів судів на Мальті, у Греції, Болгарії, Латвії та, що особливо дивно, — в Австрії, а також традиційно в Угорщині й Польщі.
І вже наприкінці грудня цього року — «під ялинку» — Конституційний суд Іспанії прийняв звернення основної правої опозиційної Народної партії з вимогою зупинити проходження через парламент реформи порядку обрання суддів у деякі судові органи, включно з самим Конституційним судом. І виніс постанову, яка забороняє Верхній палаті парламенту обговорювати й голосувати за поправки до кримінального кодексу країни, що стало безпрецедентним втручанням у діяльність законодавчого органу.
Порівняння нинішніх проблем судової гілки влади в країнах Європи із ситуацією в Україні показує і схожість, і відмінності між ними. Ми вирішували багато в чому такі самі проблеми, що й решта європейських країн. Однак слід підкреслити — і це буде справедливо: багато проблем (складу та політичної незалежності органів судової влади, конкурсної і прозорої системи обрання суддів та обрання голів судів) ми вирішили на кілька років раніше (наприклад, ще 2016 року), ніж багато країн Європи.
Ось нарешті й у США нас намагаються наздогнати в деяких питаннях. Буквально 10 травня цього року до Сенату надійшов законопроєкт S.4177 — Judicial Ethics and Anti-Corruption Act of 2022 (« Про суддівську етику та боротьбу з корупцією, 2022»).
Серед іншого законопроєкт:
- забороняє федеральним суддям і суддям Верховного суду мати інтерес у володінні окремими акціями та цінними паперами;
- вимагає, щоб Конференція суддів Сполучених Штатів видала правила, які обмежують прийняття подарунків у зв'язку з участю суддів у приватних судових семінарах;
- висловлює думку про те, що Кодекс поведінки суддів США має застосовуватися і до суддів Верховного суду;
- вимагає, щоб федеральні судді та судді Верховного суду повідомляли про кожну асоціацію чи інтереси, які потребують відведення судді, включно з будь-якими фінансовими інтересами другого з подружжя або неповнолітньої дитини, що проживають у сім'ї;
- засновує комітет для розгляду скарг на дії суддів Верховного суду.
Судячи з усього, цей законопроєкт — реакція на результати роботи Комісії Байдена, яка підготувала об'ємну доповідь про результати дискусії щодо можливої реформи Верховного суду США.
Судді нашого Верховного суду мають здивуватися: адже на них Кодекс суддівської етики поширюється так само, як і на решту суддів.
А Рада суддів України, на додачу до цього документа, затвердила ґрунтовний офіційний коментар.
Та й влада Вищої ради правосуддя, яка розглядає дисциплінарні скарги на суддів в Україні, теж поширюється на суддів Верховного суду, як і на суддів першої та апеляційної інстанцій. Без жодних винятків.
Експерти з серйозних наукових шкіл вважають, що в Європі тривають атаки на незалежність судової влади: «вульгарні, системні й підступні». Саме так оцінили ситуацію автори Німецького юридичного журналу, який видається з участю міжнародної команди, у статті під приголомшливим заголовком: «Недавні атаки на незалежність судової влади: вульгарні, системні та підступні».
На їхню думку «вульгарні спроби» — це пряме втручання державних чиновників у конкретні справи, які розглядають суди. «Системні атаки» маскуються під законодавчі заходи судової реформи. Вони ефективно шкодять структурам незалежності судових органів і можуть мати далекосяжні руйнівні наслідки.
«Підступні зусилля» можуть бути найнебезпечнішими і мати найбільш далекосяжні наслідки. Це атаки, спрямовані на саму легітимність судової системи. Політичні діячі, які очолюють ці атаки, насамперед спрямовують свою риторику на адресу громадськості, стверджуючи, що у невиконанні обіцянок політичного діяча винні судді, котрі виступають проти будь-яких позитивних змін. При цьому політичні діячі прагнуть зміцнити свою владу, знижуючи довіру суспільства до судової системи.
Читач може подумати, що ці твердження написані про нашу країну. А ось і ні. У статті йдеться про ситуацію в Чехії, Словаччині, Польщі, Угорщині та США.
Україна: структурні проблеми будуть вирішені. Мабуть
Тим часом в Україні є і такі структурні проблеми, і результати їх вирішення, які радикально відрізняють нашу ситуацію від європейської.
На кінець 2022 року, незважаючи на війну, після істотних пауз, які не завжди можна пояснити воєнним станом, в Україні зрушила з місця ситуація з призначенням нових членів до складу ВРП. Однією з функцій ВРП, відповідно до прийнятого ще до війни закону, буде призначення нового складу ВККС, яка не працює вже майже 38 місяців.
Чи будуть нові члени ВРП розбиратися не тільки в дисциплінарній функції, а й у бюджетних питаннях, а також у питаннях деталей розробки і функціонування систем електронного правосуддя? Чи будуть нові члени ВККС із першого робочого дня (а це треба саме з першого дня) професійно розбиратися в особливостях досить складних кадрових процедур набору нових суддів і конкурсах в апеляційні та спеціалізовані суди?
Проміжні результати неквапливої роботи Етичної ради, яка сприяє ВСП та Конкурсній комісії з виборів кандидатів у члени ВККС, демонструють, що така впевненість поки не проглядається.
Ситуація ускладнюється також у зв'язку з довоєнними помилками, наприклад у законодавчому врегулюванні дисциплінарної функції ВРП. Однак у влади немає єдиної думки щодо того, хто саме має ініціювати зміни до чинного закону: офіс президента чи група членів ВРП, які вже майже рік працюють, але не виконують функцій держави в неповноважному конституційному органі.
Ще складніша й поки що невирішена проблема — необхідність спрощення доволі складних процедур добору суддів і конкурсних процедур призначення суддів в апеляційні та спеціалізовані суди. Дивно, але поки що не всі зацікавлені особи розуміють, що «спрощення» і «скорочення термінів» лежить не тільки й не так у процедурах ВККС, а в тому, що після ВККС документи кандидатів незрозуміло довго (місяці й роки) можуть залишатися без руху у ВРП та в офісі президента.
Системно необхідно врахувати й те, що в деяких ланках державної машини висуваються взаємовиключні ідеї. Паралельно з прагматичною ідеєю «спрощення» і «скорочення» кадрових процедур пропонується заповнити вивільнений час, наприклад, надаючи громадськості нові повноваження в оцінюванні кандидатів у процедурі добору, а отже — нові можливості для трудової зайнятості. І це автоматично означає, що ніякого скорочення термінів набору нових суддів не буде. Терміни, навпаки, подовжаться.
Що стосується впровадження електронного суду. Здається, що після критики результатів роботи над ним усередині самої судової влади та корупційних скандалів, пов'язаних із закупівлями обладнання, починає формуватися перспективний консенсус стосовно залучення до цього процесу Міністерства цифрової трансформації України.
Про обережний оптимізм і роль рожевої зефірної феї
Незважаючи на наявні проблеми, можна говорити про обережний оптимізм в очікуванні результатів здійснення окремих елементів судової реформи. Влада у 2020–2022 роках позбулася найзапекліших ворогів судової реформи з числа політичних кар'єристів, корупціонерів і ворогів незалежності, які становили організаційний фундамент контрреволюційної атаки на судову реформу, що розпочалася 15 лютого 2019 року.
Якщо вдасться захистити судову реформу ще й від популістів (а це вже й загальноєвропейська тенденція) і знайти необхідні кошти для фінансування, то вже 2023 року можна буде побачити позитивні структурні результати. Правда, знадобиться ще переконати наших партнерів, що отримані результати слід порівнювати з тим, що було раніше в нас і в сусідів по європейському континенту, а не з тим, що нафантазувала рожева зефірна фея…
Замість висновків
Очевидно, не завжди потрібно рівнятися на Європу, — там теж не все гаразд. Але чому тоді в нас правильних документів і законів дедалі більше, а система працює гірше, ніж у Європі? Адже реформи в секторі оборони України показали, що менш ніж за 10 років можна побудувати одну з найпотужніших армій у світі. І, до речі, саме з допомогою країн-партнерів, розташованих на американському і європейському континентах.
В умовах війни суди зберегли здатність відправляти правосуддя саме завдяки доброму адмініструванню.Війна реальна показала, що війна політична між гілками влади всередині країни, котра має активного й агресивного зовнішнього ворога, — неприпустима. Навмисне перебільшені — з політичних мотивів — нападки на суддів підривають верховенство права всередині країни та репутацію всієї її правової системи на міжнародній арені.
Понад те, нераціонально приймати хороші закони, а потім організовувати їх невиконання, зокрема і вносячи суперечливі поправки до нових законів, у поєднанні з відсутністю незворотності покарання недоброчесних суддів.
Необхідне об'єднання зусиль усіх гілок влади, людей державного мислення — професіоналів і представників громадськості. У кожного з них — своя виняткова місія в цій реформі. Зміцнення інститутів судової гілки влади людьми, які системно й адекватно мислять, дасть можливість судам і суддям результативно працювати не тільки в умовах війни, а, що не менш важливо, — в умовах тяжких років відновлення країни, коли настане мир.
Статтю підготовлено за підтримки програми Cara's Fellowship Program.
Більше статей Сергія Коз'якова читайте за посиланням.