Освітня реформа «Нова українська школа» впритул наблизилася до старшої школи: ті, хто три роки тому пішов у 1-й клас НУШ, за рік стануть п’ятикласниками. Отже, потрібен новий навчальний план, а для кожного класу має бути прописано, які навчальні предмети — обов’язкові, скільки уроків (годин) на тиждень буде з кожної навчальної дисципліни, які курси можна обирати, а які — обов’язкові тощо. Проєкт Типового навчального плану вже виставлений Міністерством освіти і науки на громадське обговорення.
Здавалося б, такий документ має бути цікавий переважно вчителям та адміністраціям шкіл, бо їм доведеться за ним працювати. Проте обговорення навчального плану зачепило й батьків. Адже від нього прямо залежать і навантаження учнів, і свобода шкіл та вчителів (наскільки вони вільні у конструюванні навчальних планів на основі цього документа). Чи зможуть учні обирати власну освітню траєкторію, яка проголошується однією з родзинок НУШ?
Отже, що пропонує нам проєкт Типового навчального плану для 5–9 класів?
Важливе питання — скільки уроків на тиждень буде у школярів? Чи зменшиться навантаження?
Навантаження учнів не зменшиться. У п’ятикласників на тиждень буде 31 урок, а в наступних класах їх кількість збільшиться до 36, тобто у п’ятикласників в окремі дні буде по сім уроків, а в більш старших учнів — і по вісім. Це, безумовно, дуже багато, зважаючи, що школярі вчитимуться на рік більше (не 11, а 12 років). Та й після уроків старанні учні витрачають ще по кілька годин на виконання домашніх завдань.
Не передбачає навчальний план і поглибленого вивчення окремих предметів. Як відомо, реформа НУШ знищила класи з поглибленим вивченням іноземних мов у початковій школі. Тоді нам казали, що рання спеціалізація — це погано, бо діти до неї ще не готові, ось підуть, мовляв, до гімназії (5–9 клас), там вивчатимуть предмети поглиблено. Проте цього не буде. Новий навчальний план не передбачає викладання предметів на поглибленому рівні. Він дозволяє школі додати один або два уроки на вивчення того чи іншого предмета, проте навіть у такому випадку йдеться про допомогу учням в опануванні шкільної дисципліни в межах стандарту, а не про поглиблене її вивчення.
Цим навчальним планом пропонується збільшити кількість годин на вивчення української мови, що є позитивним моментом. Однак паралельно зменшується кількість часу на вивчення української та зарубіжної літератур. Крім того, новий навчальний план пропонує об’єднати в один предмет українську мову та літературу, або українську та зарубіжну літературу, або всі три предмети. Проти цього рішуче виступають як учителі-філологи, так і науковці, проте наразі безрезультатно.
Слід відзначити ще одну тенденцію, відображену в навчальних планах. Ідеться про тяжіння до об'єднання фізики, хімії, біології та географії в один предмет — природничі науки. МОН передбачає у 5–6-х класах «Вступ до природничих наук», а в наступних класах можна вивчати кожну з природничих наук окремо або інтегровано. Єдине, що можна зараз із упевненістю сказати про цю ідею, — жоден ВНЗ не готував учителів для викладання всіх природничих наук комплексно, а тому ймовірно, що якість знань учнів із природничих наук у такому разі значно погіршиться. Адже важко буде знайти викладачів-універсалів, які знають глибоко всі природничі науки та мислять системно.
У 5–9-х класах щотижня буде по три уроки фізкультури. Фізкультура — це чудово й корисно, але зазвичай уроки фізкультури — це кілька класів в одному спортивному залі. Що чинними нормативними документами заборонено. Однак якщо в школі 30 класів і один спортзал, виходить, що повноцінні уроки фізкультури тричі на тиждень будуть забезпечені лише для трьох класів. Для решти це фізично неможливо.
Хтось скаже, що один клас може бути у спортзалі, а інші — на вулиці. Заняття на вулиці не завжди можливі: то сніг, то дощ, то спека, то холод, то вітер, то ще якість природні перешкоди.
Крім того, виходить, що й роздягальня буде одна на кілька класів. Тож уроки фізкультури не дадуть бажаного результату. Тому, на мою думку, годилося б дозволити навчальним закладам зменшувати кількість обов'язкових уроків фізкультури до 1–2 на тиждень, а за рахунок вивільнених годин — організовувати спортивні гуртки та секції, які б працювали пополудні. Можна було б дозволити за рахунок годин фізкультури проводити ритміку чи хореографію, пластику чи фітнес, тим більше що позитивний досвід школи мають. Це дало б змогу учням краще дбати про своє здоров'я.
І ще про здоров'я учнів. Чомусь освітянські чиновники вважають, що для дитини проводити по 40–60 годин на тиждень за підручниками (а саме стільки витрачатиме дитина, з урахуванням часу, необхідного на виконання домашніх завдань) — то нормально. Я вважаю, що це шкодить здоров'ю дітей. Не додадуть здоров'я учням і щотижневі 1–2 уроки-бесіди з «Основ здоров'я». Краще б цей час діти провели в басейні, побігали з м'ячем, покаталися на скейті, а не сиділи в задушливих шкільних кабінетах. Пропаганда здорового способу життя має проходити наскрізно через кожен навчальний предмет і не потребує обов'язкових курсів.
МОН також пропонує знову повернути в школу курси морально-етичного спрямування. Навіщо вони? Позитивний моральний етичний вплив кожна дитина має відчувати у своїй родині, впродовж усього перебування в школі, а не на спеціальних уроках.
До позитивних моментів нових навчальних планів педагоги зараховують незначне збільшення кількості уроків математики. Це, можливо, сприятиме кращому засвоєнню знань учнями на рівні стандарту, проте про поглиблене вивчення математики, як зазначалося вище, не йдеться.
У МОН хочуть також збільшити кількість годин на вивчення інформатики. Та коли на всю школу є дев’ять комп'ютерів із Windows-95, а Інтернет ловить на пагорбі, що за кілька кілометрів, — то який сенс у збільшенні годин?
Щодо шкільної свободи. Розробники нових навчальних планів запропонували, фактично, єдиний начальний план для учнів всіх гімназій (зауважу, що зараз для учнів 5–9-х класів школи обирають навчальний план із 17 варіантів). Крім того, запропоновано модифікацію навчального плану для учнів, які навчаються мовами національних меншин.
Єдиний навчальний план був у школах за часів СРСР, але тоді ніхто не перейменовував загальноосвітніх шкіл на гімназії й не примушував батьків їздити з одного кінця міста в інший, бо в районі проживання немає потрібного класу для навчання дитини.
Це лише побіжний аналіз проєкту Типового освітнього навчального плану, запропонованого МОН. Що варто в ньому змінити?
Необхідно дозволити учням обирати предмети для поглибленого вивчення, а навчальним закладам – відкривати відповідні класи.
Варто зменшити кількість обов’язкових предметів, які вивчають учні, зокрема прибравши з навчального плану курси морально-етичного спрямування та основ здоров’я.
Розпочати системне вивчення окремих природничих дисциплін із 6-го класу, адже учні впродовж п’яти років оглядово вивчали довколишній світ на уроках курсів «Я досліджую світ» і «Вступ до природничих наук».
Також буде доцільно запровадити альтернативні форми проведення уроків фізкультури, мистецтва, трудового навчання. Тобто замість традиційних уроків із цих предметів – створювати студії, гуртки, секції, театри, хорові та музичні групи, участь у яких зараховувалася б як опанування курсів фізкультури, мистецтва, трудового навчання.
До освіти дотичні всі, тож долучайтеся до обговорення того, як навчатимуться наші діти завтра. Це залежить не лише від чиновників МОН, а й від нашої спільної громадянської позиції. Час іще є.
Всі статті Володмира Онацького читайте тут.