Мирне врегулювання конфлікту в Донбасі є більш небезпечним для режиму російського президента Володимира Путіна, ніж економічний спад в його країні, пише журналіст Джексон Діл у своїй колонці для Washington Post.
Ціни на нафту продовжили падіння на минулому тижні. Було повчально спостерігати за реакцією урядів трьох країн, які зазнають колосальних і найбільших в 2015 році втрат.
Президент Венесуели Ніколас Мадуро пропустив власний виступ перед профспілками. Він вирушив шукати позики або охочих купувати нафту по $ 100 за барель. Йому нічого з цього не вдалося. За чутками, Мадуро може втратити свою посаду після повернення.
Відповідь на ситуацію від російського президента Володимира Путіна полягала у скороченні державних витрат (крім статей, які стосуються оборонної сфери). А в цей час бойовики перейшли в наступ у Східній Україні.
Відбулися переговори за участю міністра закордонних справ Ірану, що може вплинути на зняття санкцій ООН. Після чого відбулася розмова президента з верховним лідером Ірану про те, чи потрібно проводити відкриту політику або войовничу "економіку спротиву".
Усі ці події чітко відображають картину ймовірних наслідків тривалого падіння цін на нафту для Венесуели, Росії та Ірану, від 68% до 95% зовнішніх доходів яких залежить від експорту нафти.
Венесуела знаходиться на краю політичної прірви. Путін спробує відволікти росіян від внутрішнього потрясіння з допомогою більшої зовнішньої агресії. А Іран зробить фатальний вибір між "рятувальним колом" у вигляді відновлення співпраці з США і Європою, або ж свідомо себе ізолює.
Інші країни теж зазнають втрати через падіння цін на нафту. Але ці три країни виділяються на тлі інших тим, що висока вартість "чорного золота" підігріла їх геополітичні амбіції. Путін, намагаючись відновити радянську імперію, здійснив два військових вторгнення в сусідні країни в останні шість років. Іран, прагнучи до гегемонії на Близькому Сході, воює в Іраку і Сирії, він будує інфраструктуру, необхідну для виробництва ядерної зброї. Надії Венесуели про створення антиамериканського блоку в Латинській Америці спонукали її доставляти 13 країнам, включаючи Кубу, 200 тисяч барелів нафти щодня.
Недавній аналіз агентства Moody показав, що уряд Мадуро буде не в змозі платити за основний імпорт і повертати борги, незалежно від його дій. З рейтингом цього президента у 20 % і підготовкою опозиції до дій, можна очікувати найгірше.
Настрої у Москві більш спокійні: російські резерви, що обчислюються у сотнях мільярдів доларів, дозволять Путіну притримати підтримку серед росіян. У той же час рівень життя мільйонів державних службовців в РФ, включаючи вчителів і працівників охорони здоров'я, буде падати.
Путін буде використовувати націоналізм, щоб відвернути увагу від внутрішнього економічного невдоволення. Альтернатива у вигляді мирного врегулювання на Донбасі (що допомогло б пом'якшити санкції відносно РФ) змусить Путіна відмовитися від своїх амбіцій підпорядкувати Україну Кремлю. Але такий шлях є для його режиму більшою небезпекою ніж економічний спад, що насувається.
Як писало видання New York Post, якщо ціни на нафту залишаться на низькому рівні, більше всіх постраждають - Росія, Іран і Ірак. "Переможцями" на тлі низьких цін на нафту стануть Китай, Америка, Індія, Мексика і Канада.
Bank of America Merrill Lynch прогнозує падіння цін на нафту марки Brent до 31 долара за барель, американського еталона WTI - до 32 доларів до кінця першого кварталу 2015 року.