У разі будівництва "Північного потоку-2" частка російського газу в структурі споживання Німеччини, за розрахунками європейських експертів, може зрости до 60%, що може бути використано Москвою для просування власних інтересів. Про це у своїй статті для DT.UA пише президент "Діксі Груп" Олена Павленко.
Автор вказує, що поки економічні та безпекові аргументи для Європейського Союзу працюють проти проекту "Північного потоку-2". А значить, Україні по силам зупинити його реалізацію. В той же час, у проекті зацікавлена Німеччина.
"Оголошення планів на будівництво "Північного потоку-2" може виглядати як спроба Росії опертися на сильніших гравців-членів ЄС, також здатних вибороти ексклюзивні права для "Газпрому" перед Європейською комісією. Голос Німеччини серед країн Євросоюзу звучить сильно, тим більше, що ця країна не проти стати ще одним регіональним хабом для отримання газу з третіх країн", - зазначає автор.
Автор констатує, що вже сьогодні Німеччина отримує близько третини обсягу імпортованого газу з Росії. І успішне будівництво "Північного потоку-2" лише збільшить цю частку.
"Станом на сьогодні Німеччина отримує газ від трьох великих постачальників - Росії, Норвегії, Нідерландів. Частка російського газу перевищує 30%, що вже на межі базових принципів диверсифікації, коли частка одного постачальника не повинна становити більш як 30%. У разі будівництва "Північного потоку-2" частка російського газу в структурі споживання Німеччини, за окремими розрахунками європейських експертів, може зрости до 60%", - припускає Павленко.
Експерт попереджає, що РФ може використовувати таку залежність для просування в Німеччині та ЄС власних інтересів. Навіть якщо в разі припинення поставок газу з РФ Німеччина зможе швидко переорієнтовуватися на інших постачальників, ніхто не відміняв практику політичного впливу і "вбудовування" в систему прийняття рішень країни, у якій стратегічно зацікавлена Москва.
За словами автора, якщо припустити, що газ "Північного потоку-2" буде надходити не для німецького споживання, а для подальшого перепродажу країнам регіону, то в цьому сценарії ЄС може не виграти, а програти - з точки зору як фінансів, так і безпеки.
"По-перше, для країн Західної Європи російський газ особливо не потрібен - велика кількість терміналів скрапленого газу і розгалужена мережа газопроводів дає можливість приймати газ від різних постачальників світу і швидко розподіляти його серед країн-членів ЄС. Основною "цільовою аудиторією" додаткового російського газу можуть бути країни Центрально-Східної Європи, але проблема в тому, що вони і так сьогодні є клієнтами "Газпрому", тож збільшення його частки в балансі тільки посилить загрози енергетичній безпеці регіону і зведе нанівець політику диверсифікації ЄС в цьому сегменті", - підсумовує експерт
Нагадаємо, європейські мейджори - Engie, OMV, Shell, Uniper, Wintershall - встигли надати фінансування проекту "Північний потік -2" до прийняття сенатом США нових ініціатив проти будівництва газопроводу.
Детальніше про ризики "Північного потоку-2" читайте в статті Олени Павленко "Третій непрохідний" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".