Відповідно до будь-якого розумного визначення, російська блокада морської торгівлі з Україною в Чорному морі прирівнюється до піратства, або, принаймні, до загрози піратства. Реакція міжнародної спільноти була невтішною.
«Прийнявши неявні погрози Росії потопити торгові судна під іноземними прапорами в міжнародних водах, ми дозволили Кремлю успішно шантажувати світ. Цей шантаж триває», - пише в статті для Центру європейських політичних аналізів (CEPA) колишній спеціальний представник США у переговорах щодо України Курт Волкер.
Він нагадує, що 29 травня міністр закордонних справ Росії Сєргєй Лавров заявив: «Якщо все залишиться так, як є, а судячи з усього, так і буде, то треба буде виходити з того, що угода більше не діє». Ця заява пролунала всього через 12 днів після продовження на два місяці раніше укладеної зернової угоди, згідно з якою тонни українського зерна можуть експортуватися кораблями на світові ринки за умови, що судна слідують певним, спеціально визначеним «зеленим» коридором. А перед входом у протоку Босфор пройдуть інспекцію ООН, Росії, України і Туреччини. Допускаються лише «балкери" і «танкери», але не контейнеровози.
Навіть коли зернова угода працює в нормальному режимі, гарантуючи обмежений потік експорту зерна, вона створює правову ширму, яка легітимізує військові дії Росії з блокування всіх інших видів українського експорту морським шляхом. Волкер наголошує, що російські погрози - це не просто слова. Російські військові кораблі встановлюють морські міни та обстрілюють ракетами комерційні судна, незалежно від того, під яким прапором вони прямують до українських портів чи намагаються їх покинути.
«Зернова угода надає Росії безпрецедентну роль у нагляді за судноплавством у Чорному морі, незважаючи на те, що вона має законні права лише на 10% узбережжя Чорного моря і є учасницею Конвенції Монтре, яка була розроблена для забезпечення свободи торгівлі через протоки Босфор і Дарданелли. Конвенція покладає на Туреччину, а не на Росію, роль гаранта того, що свобода судноплавства не буде порушена», - підкреслює американський дипломат.
Він переконаний, що настав час прорвати російську блокаду. Волкер перелічує кроки, які слід зробити, щоб добитися цього прориву.
На політичному рівні США, Велика Британія, Нідерланди, G7, ЄC і всі союзники НАТО повинні вимагати від Росії негайно відмовитися від непрямих погроз нормальному комерційному судноплавству в міжнародних водах Чорного моря і заявити про свою вимогу негайно відкрити українські порти для бізнесу. Ця політика має бути підкріплена низкою практичних дипломатичних, економічних та гуманітарних кроків.
По-перше, західні союзники і Україна повинні розпочати прямий діалог з Туреччиною щодо практичних заходів з відновлення договірної ролі Анкари у забезпеченні свободи судноплавства через протоки.
По-друге, для полегшення гуманітарної проблеми, яку створюють морські міни (деякі з яких були зняті з якоря і тепер вільно плавають у Чорному морі), необхідно збільшити можливості в сфері розмінування. Особливо важливими є безпілотні судна для розмінування.
«Україна очікує тральщики від Великої Британії. Але Нідерланди, Німеччина, Канада і США мають відповідні можливості для надання допомоги в розмінуванні. Особливо важливими лишаються спеціальні безпілотні судна. Оскільки жодна з цих країн не виступає воюючою стороною у війні, за підтримки Туреччини такі судна можна було б розмістити безпосередньо в Чорному морі для гуманітарного розмінування або, якщо це полегшить транзит через протоки, передати їх Румунії як надлишкове оборонне майно», - пропонує Волкер.
Румунія одночасно і союзник НАТО, і прибережна чорноморська держава, яка могла б проводити операції з розмінування зі свого порту в Констанці. Як альтернатива входу в Чорне море через протоки, деякі судна для розмінування могли б також зайти в румунську частину Чорного моря транзитом по річці Дунай.
По-третє, у рамках Конференції з відновлення України уряди повинні створити програми страхування від воєнних ризиків для судноплавних компаній, які здійснюють пряму торгівлю з Україною. Страхування має покривати як судна, так і вантажі. Хоча найбільші світові компанії все ще можуть відмовитися від участі, багато менших судноплавних компаній, які вже користуються зерновим коридором, будуть зацікавлені в розширенні своєї торгівлі за умови, що вони будуть повністю застраховані.
По-четверте, країни НАТО повинні брати участь в операціях із забезпечення свободи судноплавства в міжнародних водах Чорного моря з метою збереження принципу безперешкодного транзиту. В них можуть брати обмежені контингенти Туреччини, Болгарії і Румунії, оскільки це члени НАТО з доступом до чорноморського узбережжя.
«Або ж інші члени НАТО могли б тимчасово вводити судна в Чорне море для таких цілей відповідно до умов Конвенції Монтре, оскільки члени Альянсу не є воюючими сторонами в конфлікті», - пояснює Волкер.
І, нарешті, американський дипломат вважає, що країни НАТО повинні зробити попередження про те, що будь-які напади будь-яких суб'єктів на комерційне судноплавство в міжнародних водах Чорного моря вважатимуться актом піратства і не будуть толеруватися.
«На такі напади може бути дана пряма військова відповідь згідно з міжнародним правом. Країни НАТО мають засоби для цього, навіть якщо їхні кораблі не увійдуть до Чорного моря», - підкреслює Волкер.
Дехто може стверджувати, що припинення російської блокади буде сприйняте Росією як провокація або призведе до прямого конфлікту між Заходом і Росією. Тут Волкер радить США згадати свою історію. Сучасні військово-морські сили США були започатковані на основі Військово-морського закону 1794 року, коли перед обличчям піратства біля Варварського узбережжя в Північній Африці Конгрес вперше схвалив будівництво військових кораблів для захисту американських торговельних суден у Середземному морі. Відтоді захист свободи судноплавства залишається головною функцією ВМС США. Дозволити таким обмеженням існувати у міжнародних водах Чорного моря - це серйозний відступ від давньої політики США щодо свободи судноплавства.
Щороку Міністерство оборони США подає до Конгресу доповідь про свободу судноплавства з додатком, в якому перераховуються держави, чиї морські претензії обмежують таку свободу. Останній звіт був опублікований 21 квітня і охоплює 2022 рік.
«В ньому немає жодної згадки про заперечення Росією свободи судноплавства в Чорному морі. Імовірно, це пов'язано з тим, що Конвенція Монтре встановлює договірні обмеження на військове судноплавство через протоки, а це означає, що свобода судноплавства вже обмежена договором. Але умови Конвенції жодним чином не перешкоджають вільному проходженню комерційного судноплавства, якраз навпаки. Саме дії Росії з лютого 2022 року накладають обмеження», - підкреслює автор.
Великий Одеський порт, який насправді є мережею з кількох портів, грає життєво важливу роль для експортної економіки України. Автомобільна та залізнична мережа країни, яка веде до Європи, вже функціонує на повну потужність, але все ще не достатньо потужна, щоб прийняти весь український імпорт і експорт. Час не стоїть на місці, оскільки український врожай дасть ще щонайменше 60 мільйонів тонн зерна, які мають безперешкодно потрапити на світові ринки.
«Захід, зі зрозумілих причин, зосередився на наданні військової техніки, щоб допомогти Україні захиститися від російських атак. Занадто мало уваги було приділено морській сфері», - підкреслює Волкер.
Підтримка свободи судноплавства в Чорному морі відповідає давній політиці США й інших країн і переслідує переважно економічні, а не військові цілі. Росія вчинила неймовірно зухвалий і непродуманий напад на міжнародне судноплавство у відкритих водах Чорного моря. Настав час розкрити російський блеф і відкрити Одеський порт назавжди, - вважає Волкер.