У лютому 2023 року вже колишній міністр агрополітики Микола Сольський (зараз дає покази НАБУ) підписав наказ №223, згідно з яким важливе значення для національної економіки в галузі сільського господарства під час війни мають ті підприємства, які обробляють угіддя не менш як 1000 гектарів. Тоді як 12 із 19 тисяч підприємств, які діють сьогодні, обробляють до 100 га землі. І це доводить, що розмови влади про підтримку маленьких фермерських господарств, є нічим іншим, ніж блефом, заявив в інтерв’ю ZN.UA один із авторів земельної реформи, перший фермер України (з 1987 р.) Іван Томич, з яким поспілкувалася редакторка відділу внутрішньої політики Інна Ведернікова.
«Так, це один із ключових інструментів. Тому розмови про якусь підтримку — блеф. Припустимо, програма пільгового кредитування «Доступні кредити 5–7–9%», про яку розповідає міністерство. З оцих 12 тисяч господарств, які діють з 2020 року по сьогодні, скористалися кредитами в середньому 3% господарств», – розповів Томич.
Що стосується державної підтримки, то протягом цих років у середньому її отримали 10-15% фермерських господарств. При чому сама підтримка була абсолютно різною – і на корову, і на козу, і на гектар, і на техніку, і на сад. Тоді як 85–90% підприємств усі ці важкі роки, у тому числі й воєнні, опинилися поза бортом державної підтримки.
«Коли фермер 70 років із дітьми, з онуками сидить ночами біля комп'ютера, намагаючись зареєструватися, щоб отримати допомогу від держави, а о четвертій годині ранку його забирає швидка, то це що? Інструмент європейської політики підтримки чи є маніпуляція та знущання?», – зауважив експерт.
За словами Томича, підтримка у 100 євро на гектар із поступовим збільшенням, яку надають міжнародні партнери, має бути гарантована фермеру протягом багатьох років. І вона має стати постійною дотацією на рахунок. У Європі так і відбувається вже десятиліттями. Без відкатів і маніпуляцій.
«Я, звісно, ще навів би вам результати державної податкової політики щодо фермерів, цінової, якої ми вже трохи торкнулися, щоб констатувати наші глобальні «успіхи»: із 48 тисяч фермерських господарств, які діяли 2009 року, Україна опустилася до 12 тисяч 2024-го. І не війна цьому причина», – підсумував експерт.
Експерт вважає, що децентралізація та земельна реформа в Україні поступово пішли в різних напрямках. Це сталося тому, що коли в Україні 2015 року відкрили вікно можливостей для децентралізації, ні її автори, ні влада не розуміли, що для успіху реформи обов’язковими є антимонопольні та правові механізми.
А зараз, коли українська влада говорить, що фермерство в нашій державі – це важлива секція економіки, то вона цинічно бреше. Зокрема, влада маніпулює статистикою, в той час, як агрохолдингам належить 60–70% землі. При чому, за словами Томича, думки про те, що наш агросектор не потрібно зводити до крафтового виробництва у сільському господарстві, є хибними.