Банки України при всіх своїх втратах останніх років, зменшенні вартості активів все ще є привабливими для потенційних інвесторів, проте обіцяний процес оздоровлення банківської системи серйозно затягнувся та ще далекий від завершення навіть першої його фази - стабілізації системи, пише радник Київської школи економіки та колишній член правління, виконавчий виректор з економічних питань НБУ Ігор Шумило у своїй статті для DT.UA.
"Інтерес, ймовірно, становлять не так самі банки та їх активи, як їх застави (майно) та їх надзвичайно низька вартість. А після прийняття нових законів щодо посилення відповідальності власників збанкрутілих банків мова йде вже і про їх особисту власність. Загалом ціна питання - сотні мільярдів гривень. При відновленні фінансової стабільності (адже рано чи пізно це все ж таки відбувається) та економічної активності вартість будь-якого майна зростатиме. Тому надзвичайно важливо, щоб під гаслом оздоровлення банківської системи не відбулось її банального розкрадання та збагачення невеликої групи при перенесенні всіх втрат на людей, державу та малий і середній бізнес. Твердо переконаний - від якості та успіху в реформуванні банківського і загалом фінансового сектора залежить успіх реформування країни в цілому", - йдеться у статті.
На його думку, процес оздоровлення банківської системи серйозно затягнувся та ще далекий від завершення навіть першої його фази - стабілізації системи.
За словами автора, світовий досвід засвідчив, що успішність подолання фінансових криз і мінімізація втрат потребують рішучих і швидких дій. Ключовими завданнями Шумило називає такі:
- виявлення та негайне виведення з ринку слабких неплатоспроможних банків (на це знадобиться від трьох до шести місяців);
- проголошення вищим керівництвом регулятора ринку (і, зрозуміло, послідовне виконання цього зобов'язання), що всі (наголошую - всі!) діючі фінансові установи, що залишились, є надійними та отримають у разі потреби всю необхідну допомогу (а державні - ще й від Мінфіну);
- недопущення в подальшому протягом щонайменше півроку жодного банкрутства функціонуючих банків;
- запровадження у разі потреби додаткових тимчасових заходів, наприклад гарантування всіх вкладів на термін шість місяців у всіх діючих банках;
- створення умов максимально швидкого очищення фінустанов від поганих (токсичних) активів, у тому числі завдяки державній підтримці (через створення або банку поганих активів, або санаційного банку);
- доведення до банків на основі якісного стрес-тестування необхідних обсягів і реалістичного, але жорсткого графіка необхідної докапіталізації та забезпечення його виконання.
Як писало DT.UA у статті "Де гроші?", якщо відволіктися від шквалу пристрастей та емоцій, яким супроводжується нинішнє розчищення банківського сектора, то в сухому залишку країна має дуже навіть сумний результат. А саме: понад 100 млрд грн розданого банкам-"зомбі" рефінансування не лише пішли на фактичну підтримку бізнесів їхніх власників, а й перетекли на валютний та інші ринки. І вилилися в остаточному підсумку в триразову девальвацію національної валюти і 60-відсоткову інфляцію, яка зараз такою надтяжкою ціною виплачується економікою (через надзвичайну ціну банківських кредитів) і громадянами (з власних гаманців на ринках і в магазинах).
Детальніше про політику Нацбанку читайте у статті Ігора Шумила "Банківська система: про згубність недореформування" у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".