ЗАлК... для Вексельберга

На початку липня відомості про прийдешню зміну власників Запорізького алюмінієвого комбінату підтвердилися. Перенесення на загальних зборах акціонерів ЗАлКу 21 травня питання зміни органів управління на шість тижнів було досить показовим. Проведені 2 липня позачергові збори акціонерів ЗАлКу розставили крапки над «і». Було продемонстровано потужний прихід нового власника — «Сибирско-уральской алюминиевой компании» (СУАЛ) Віктора Вексельберга.

У новому складі спостережної ради (СР) комбінату в незабутнього переможця конкурсу 2000 року — компанії «АвтоВаз-Інвест» залишилося тільки одне місце. Зате у СУАЛу їх три. У тому числі й посада голови спостережної ради. Її обійняв Алан Бігман.

Три місця в СР від корпорації «Інтерпайп» демонструють, хто супроводжуватиме угоди найближчими місяцями. А ось два держчиновники в складі СР ні на що не впливають.

Оперативне керівництво запорізьким комбінатом перейшло до рук управлінців із СУАЛу. Головою правління призначено Миколу Лукіна (донедавна — технічного директора карельського Надвоїцького заводу), а його заступником — Олександра Михєєва, вихідця з фірми Вексельберга «Ренова». Втім, до цього Олександр Володимирович устиг попрацювати й у «Інтерпайпі». Спостерігачі однозначно оцінили події як один із завершальних етапів продажу комбінату.

У даний час Українській державі належать 25% акцій ЗАлКу. Дружнім «Інтерпайпу» і його структурам експерти давали 17,6% акцій. Можливо, тут ішлося про опціон. Решта належить московському «АвтоВАЗ-Інвесту». Цікаво, що пан Михєєв пройшов у правління цієї компанії як представник останнього і навіть підкреслив, що ЗАТ «АвтоВАЗ-Інвест» «був і залишається основним акціонером, власником контрольного пакета акцій комбінату». І це правда — наскільки відомо, продаватимуть не ЗАлК, а частки самого «АвтоВАЗ-Інвесту». Вексельберг претендує на контрольний пакет акцій цієї компанії.

Статутний фонд останньої становив 2000 року еквівалент близько 3,6 тис. дол. Але «Ренові» угода обійдеться дорожче — 120—150 млн. дол. («АвтоВАЗ» купив у держави акції за 69 млн. дол.). Гроші чималі, однак, ураховуючи «смачну» світову кон’юнктуру, — цілком посильні.

Офіційна точка зору нової управляючої команди полягає в тому, що вони «не купили ні ЗАлК, ні «АвтоВАЗ-Інвест»: «Ми домовилися з «АвтоВАЗ-Інвестом» про стратегічне партнерство, зокрема у питаннях модернізації ЗАлКу та координації торгових потоків. Але, беручи участь в управлінні комбінатом, ми будемо продовжувати розглядати можливість його придбання».

Відвертіша позиція полягає в тому, що «говорити про придбання СУАЛом акцій ЗАлКу чи отримання контролю над підприємством передчасно. Це питання може бути розглянуте в компанії тільки після отримання всіх необхідних погоджень у відповідних державних органах України».

У Фонді держмайна не заперечують проти продажу «АвтоВАЗ-Інвесту». Там вважають важливим зберегти всі інвестзобов’язання. Сам «АвтоВАЗ-Інвест» підкреслив, що має намір і надалі виконувати інвестиційні зобов’язання, передбачені договором із Фондом держмайна України. Звучало як відверте збиткування — зобов’язань (про внесення протягом перших п’яти років 200 млн. дол. інвестицій) «старий» «АвтоВАЗ-Інвест» не виконує і, судячи з усього, вже й не виконає. За три минулі роки не вкладено й десятої частки належного.

Щоправда, в даному разі російські власники мають хорошу відмовку. Ще 2002 року, за позовом міноритарного акціонера, суд на київській Троєщині заборонив «АвтоВАЗ-Інвесту» вносити інвестиції й погашати взятий під гарантії уряду валютний кредит (на будівництво заводу з виробництва алюмінієвої фольги). Заборонено навіть звітувати перед ФДМ про виконання програми інвестицій. Загалом, третій рік поспіль цей папір, у преамбулі якого гордо написано «Ім’ям України», забороняє російським бізнесменам погашати кредити й модернізувати виробництво...

Нагадаю, акціонерові належить акцій приблизно на 20 гривень.

Схоже, що й новий власник постарається мінімізувати зобов’язання.

Один із учасників зборів акціонерів заявив: «Ми сподіваємося, що залучення спеціалістів із СУАЛу, котрі мають великий досвід роботи, дозволить нам точніше визначити як обсяги інвестицій, так і необхідні напрями їх вкладення». З напрямами інвестицій усе гаразд. Хай визначають, їм видніше. А ось щодо обсягів... Панове, коли купувався пакет, було чітко написано: «200 млн. доларів». В інакшому разі давайте, як у Європі: угоду визнають мізерною, інвестор-горопаха компенсує збитки, акції — на стіл, і щасливої дороги. В Європі та США так постійно роблять, і нічого — краще за нас живуть. Тим більше що восени й український суд може передумати — президентом може стати інший, і той факт, що до спостережної ради ЗАлКу входитимуть представники «Інтерпайпу», не буде настільки визначальним.

ЗАлК буде першим закордонним активом для СУАЛу (якщо не брати до уваги проекту того ж Вексельберга з освоєння Федорівського родовища апатит-ільменітових руд у Житомирській області). Чи варто починати зі скандалу? Особливо з урахуванням того, що комбінат отримує електроенергію за пільговим тарифом (поки що заощаджуючи на цьому значно більше, ніж уклав у виробництво).

Попри досить «старе» виробництво ЗАлКу, собівартість тонни алюмінію становить приблизно 1100 дол. СУАЛ цілком зможе підвищити ефективність процесу. Те, що ЗАлК працює менш ефективно за більшістю показників, аніж російські підприємства, відомо. Це підтверджують і плани нових управлінців ЗАлКу провести «зачистку» серед трейдерів. За словами Михєєва, ЗАлК закуповуватиме частину сировини для випуску глинозему на СУАЛі (якщо вона підійде за технологією, то її частка зросте). Відтепер запоріжці закуповуватимуть сировину в кількох постачальників, щоб виключити диктат у цій сфері й забезпечити стабільну роботу підприємства. Оце вже нинішні трейдери радітимуть.

Торік оборот ЗАлКу становив 171,3 млн. дол. Із прибутком складніше — його мало. Але прибуток трейдерів за різницею між цінами Лондонської біржі металів і заводської ціни можна оцінити в двадцять-тридцять мільйонів. Нинішнього року, з огляду на зростання цін, можна було розраховувати й на більші суми.

Що стосується виробництва, то на ЗАлКу планують реанімацію багатостраждального заводу з виробництва алюмінієвої фольги. Спеціалісти СУАЛу оцінять, у які терміни, на яку потужність і під яку продукцію його можна запустити. Невелику партію продукції вже відправили на підприємство СУАЛу «Уральская фольга», щоб вони подивилися й оцінили можливість її використання. Цілком імовірні поставки й до Німеччини. Також триватимуть роботи із запуску першої черги заводу і з виробництва литої рулонної заготовки алюмінієвої фольги.

Існує й досить цікаве виробництво кристалічного кремнію, реалізація якого має значно зрости. З грудня минулого року ЗАлК виробляє до 20 тис. тонн феросиліцію (поставки сировини і збут здійснює «Інтерпайп»). Тож напрямів вкладення коштів не бракуватиме. Було б бажання.

Пан Вексельберг уже ввійшов у російську історію купівлею дев’яти золотих яєць Фаберже за 100 млн. доларів. А чим він потішить українців?

ВАТ «ЗАлК» — єдиний в Україні виробник первинного алюмінію.

За підсумками 2003 року, комбінат виробив 107,5 тис. тонн алюмінію, за січень—травень 2004-го — 47,28 тис. тонн. Виробництва глинозему становило 236,1 тис. тонн. Виручка — 171,2 млн. дол. (2002-го — 160,6 млн. дол.) Чистий прибуток — 3,8 млн. дол.

Державі належать 25% акцій ЗАлКу. Статутний фонд ВАТ «ЗАлК» становить 155,68 млн. грн.

Група «СУАЛ» входить до десяти найбільших компаній світу, які виробляють алюміній. СУАЛ виробляє 25% первинного алюмінію в Росії (890 тис. тонн), 60% глинозему (2 млн. тонн) і видобуває понад 90% російських бокситів.

За міжнародними стандартами фінансової звітності (IAS), виручка компанії 2003 року становила 1,7 млрд. дол. (2002-го — 1,3 млрд. дол.)

Основний акціонер групи — компанія «Ренова», що належить Віктору Вексельбергу.

Виручка корпорації «Інтерпайп» 2003 року становила 771 млн. дол. (2002-го — 751,9 млн. дол.) Збитки — 1,6 млн. дол. Засновник корпорації «Інтерпайп» — Віктор Пінчук.