ЦЕМЕНТ: БУДІВЕЛЬНИКАМ — «ХЛІБ», ЕКОНОМІЦІ — «СІРА РЕЧОВИНА»

Протягом останніх чотирьох років цементна галузь країни подвоїла своє виробництво, довівши його майже до 10 млн. тонн. Український цемент — високоякісний і недорогий, тому його охоче купують не лише на внутрішньому ринку, а й за кордоном. Потужне піднесення ще недавно агонізуючого виробництва стало можливим завдяки приватизації у процесі ринкових перетворень більшої частини галузі.

Минулого тижня відбулася прес-конференція, на якій журналісти ознайомилися з нинішнім станом цементної промисловості, її перспективами та проблемами. Інформацію було отримано, як мовиться, «з перших рук» — від керівників асоціації «Укрцемент» і провідних вітчизняних виробників цього стратегічного матеріалу, який можна назвати «хлібом будівельників».

— Приватизація значної частини галузі, — розповідає голова асоціації «Укрцемент» Геннадій Донець, — сприятливо позначилася на наших підприємствах, багатьом із яких перевалило за 50, а то й за 100 років. Рівень зношеності основних фондів діючих цементних заводів у середньому становить 70%. Проте галузь вижила, навіть працюючи збитково або на собівартості. У таких умовах марно очікувати значних інвестицій. Але дбайливі власники підприємств почали вкладати кошти в енергозберігаючі й наукомісткі технології, екологічні програми, у сертифікацію продукції за міжнародними стандартами.

За чотири роки господарювання на ВАТ «Миколаївцемент» (Львівська область) французька компанія «Лафарж» інвестувала в його розвиток 8 млн. дол. Інвестиції, зазначає комерційний директор підприємства Микола Пузенко, вкладаються надзвичайно виважено. У навчання персоналу, у придбання рентгенівського спектрометра, що здійснює оперативний контроль якості, автоматизацію фінансового обліку, пакувальної лінії (продуктивність збільшується удвічі). Обсяги виробництва за цей час зросли з 560 до 900 тис. тонн, заробітна плата робітників становить 720—750 гривень.

На вітчизняних підприємствах дедалі ширше проводиться системна модернізація. Здійснюється вона, зокрема, на ВАТ «Кривий Ріг Цемент», ВАТ «Дніпроцемент» (заводи групи Heidelberg), ВАТ «Івано-Франківськцемент», на заводах групи Dyckerhoff у Здолбунові й Ольшанці, ТОВ «Цемент» (Одеса), ВАТ «Краматорський цементно-шиферний комбінат «Пушка». Але, вважає член спостережної ради ЗАТ «Бахчисарайський комбінат «Будіндустрія» Максим Нестеренко, така капіталомістка справа вимагає рентабельності виробництва принаймні на рівні 10—12%, тоді як нині вона не перевищує 5—6%. На цьому підприємстві, утім, як і на багатьох інших, ціни на продукцію не підвищувалися з 2001 року. А тим часом розвиток будівництва в країні потребує дедалі більше цементу. Отже, необхідні додаткові інвестиції в його виробництво. Проте при низьких, як нині, нормах прибутку це проблематично.

— У собівартості цементу до 70% припадає на енергоносії, — зауважив заступник голови правління ВАТ «Донцемент» (м. Амвросіївка) Олексій Ісаєнко. — І цементникам важко залишатися байдужими, коли постійно зростають ціни на газ, тарифи залізничників, плата за використання надр тощо. Росія тим часом охоче купує український цемент — це вигідно: попри те, що її виробники цементу отримують газ за символічною (за нашими мірками) вартістю, їхня продукція значно дорожча, ніж українська.

Відомо, як за останній час злетіли вгору ціни на нове житло. Вартість одного квадратного метра в середньому по Україні 1587 гривень. Серед причин цього будівельники називають подорожчання будівельних матеріалів. Але на один квадратний метр житла йде в середньому 500—600 кілограмів цементу. А він протягом останнього часу подорожчав лише на 40 гривень за тонну, збільшивши, таким чином, вартість квадратного метра тільки на 20 гривень.

Ось так може формуватися враження про галузь як оазу благополуччя і достатку, тоді як насправді вона гостро потребує держпідтримки. Це могла б бути допомога в акредитації й участі представників Української асоціації підприємств і організацій цементної промисловості в робочих групах і комітетах міністерств та відомств, які розробляють правову й нормативну документацію стосовно виробництва продукції галузі. Виробники цементу також вважають, що потребує розв’язання на державному рівні проблема ослаблення податкового тиску на їхні підприємства шляхом зниження базових нормативів плати за видобування корисних копалин із 2 гривень (як це передбачено додатком №9 до Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік») до 0,5 гривні за тонну. Це відповідатиме платі за одиницю видобутих корисних копалин — крейди й вапняку.

Торік Міністерство фінансів так і не виконало доручення Кабміну про включення у перелік програмної класифікації витрат Держбюджету 2003 року програми «Дотація Державного бюджету на перевезення відходів металургійної, хімічної, паливно-енергетичної та інших галузей економіки для виробництва різноманітних видів цементу з метою стимулювання заходів з їх утилізації». Проте й нинішнього року це питання актуальне. Як і доручення органам виконавчої влади розглянути питання і ухвалити рішення про пільгове оподаткування прибутку від реалізації цементу, виготовленого з використанням відходів, відповідно до пункту «а» ст. 40 Закону України «Про відходи».

Високоякісний український цемент необхідний для розвитку багатьох галузей країни, і його виробники запевняють, що здатні повністю задовольнити потреби вітчизняного ринку. А оптимальна стабілізація цін забезпечить подальшу модернізацію підприємств і збільшення виробництва.