Останні події показують, що Кіровоград по праву поповнив список міст України, де відбувається завуальоване, але від цього не менш гостре протистояння між представниками державної влади і місцевого самоврядування, посадовими особами, призначеними зверху і обраними населенням. Конфлікт у Кіровограді відбувається без особливого галасу, без звичного супроводу пікетів, демонстрацій і мітингів. Водночас він вирізняється особливою жорсткістю заходів, що вживаються, і нерозбірливістю у виборі засобів впливу. Від усього цього програють не тільки і не стільки посадові особи, що беруть участь у «воєнних діях», а й міська громада.
Не пам’ятаю випадків, щоб опальні міста опинялися в таких безвихідних ситуаціях, щоб цілком серйозно обговорювалося майже фантастичне питання, як замінити централізоване водопостачання, що періодично відключається за борги, підвозом питної води, — при тому, що в комунальному господарстві міста вдалося відшукати тільки сім придатних для цієї мети автоцистерн. А чого варті та як повинні вплинути на настрій людей заяви офіційних осіб на кшталт тої, що хоча лікарні міста в нинішніх умовах цілком закривати не слід, але медикам доведеться обмежити кількість планових операцій. Після таких запевнянь прогнози зупинки хлібозаводів і можливих зривів іспитів у школах пролунали хоча і грізно, але вже не так вражаюче. Мають бути вагомі підстави, щоб запускати в обіг зовсім не безпечні для соціальної стабільності «страшилки», що, до речі, не тільки проголошувалися. Вони, звісно ж, були.
Викладемо все по порядку. Як уже докладно повідомлялося в «ДТ», на початку року за підозрою в отриманні хабара був заарештований і поміщений в СІЗО міський голова Кіровограда Олександр Нікулін. Парадокс полягав у тому, що як посадова особа він не був позбавлений своїх повноважень, виконувати які аж ніяк не міг. У пошуках виходу із становища, що склалося, міськвиконком перерозподілив обов’язки, постарався відновити всі зв’язки, вступити в контакти з облдержадміністрацією. І, судячи з того, що в цей критичний для міської влади час був прийнятий бюджет (як і застереження про подальший перегляд деяких контрольних цифр перерозподілу коштів між областю і містом), виконавчу владу в такому вигляді прийняли і депутати, і верхи. Проте відносний спокій тривав недовго. Обставини, що згодом і призвели до розгулу пристрастей, складалися аж ніяк не самі по собі. Коригування бюджету затягувалося, а неплатежі наростали.
На початку квітня ще не приватизоване «Кіровоградобленерго» повністю відключило на п’ять годин подачу електроенергії на об’єкти водоканалу «Дніпро-Кіровоград». Обласний центр і ще кілька міст області опинилися без води. Органи місцевого самоврядування отримали досить предметний урок. Тим більше, що можливі наслідки для обласного центру були наочно продемонстровані на прикладі мікрорайону «Нове» і ряду інших, що в умовах обмеженого водопостачання тривалий час залишалися без води, каналізації, із зупиненими об’єктами соціальної сфери. Згодом ще більше пожорсткішала позиція першого заступника голови правління «Кіровоградобленерго» В.Чернявського, який, посилаючись на приватизацію енергетичної компанії, що відбулася, привселюдно заявив, що місту слід готуватися до найгіршого, він особисто вже приготував удома дві каністри для води.
Оливи у вогонь підлив і головний санітарний лікар міста І.Касьяненко, що зобов’язав своєю постановою керівників об’єктів епідемічного ризику самостійно зупиняти роботу підприємств, поки не буде забезпечене нормальне водопостачання.
Чи була можливість не грати на нервах населення, не нагнітати пристрасті, а спокійно й цивілізовано вирішити проблему платежів за воду й електроенергію? Кіровоградський міськвиконком на сесії 15 травня запропонував депутатам як головне питання порядку денного скорегувати міський бюджет і в такий спосіб перерозподілити кошти, щоб, з одного боку, збільшити фінансування на освіту й охорону здоров’я, а з іншого — розплатитися з боргами і поточними платежами за електроенергію та воду. Але сесія пішла зовсім за іншим сценарієм.
І в ньому крани, що перекривають воду й електроенергію, відіграли головну роль. Для тих, хто сумнівається, що обставини не просто виникають самі по собі, а й можуть створюватися навмисно, наведемо такий факт. Кіровоград укотре опинився без води саме того дня, коли відбувалася сесія міськради. Депутатам було надано унікальну можливість не тільки обурюватися істинними і надуманими прорахунками виконавчої влади, ослабленої відсутністю мера, а й напередодні майбутніх виборів якось обілити себе.
Отже, сесія перетворилася на суцільний скандал, де порушення законів і регламенту виглядали звичайною справою. Питання про коригування бюджету було відкинуто без особливих обгрунтувань, головними стали звіти заступників міського голови і керуючого міськвиконкому. Таємним голосуванням більшість депутатів визнала роботу першого заступника міського голови Михайла Цимбаревича і всіх інших незадовільною. Втім, звітів як таких, по суті, не було. Іншим здобувачам «незадовільно», які напередодні подали депутатам письмові звіти, навіть запитань не ставили. В одній «упряжці» діяли представники лівих і Демократичної партії А.Антоньєвої. Представник останньої, випереджаючи події, наполягав на ухваленні рішення про розпуск виконкому, звільнення з роботи заступників міського голови. Проте сесія, поставивши кілька «незадовільно», того дня радикальних заходів не вживала, взявши тижневу перерву.
Був час усе зважити й обговорити, спробувати визначити наслідки того або іншого кроку та рішення. Депутати ще під час сесії були поінформовані рідною комісією з законності, що ухвалення рішення про визнання роботи заступників міського не має юридичних підстав.
Михайло Цимбаревич на прес-конференції, що відбулася по свіжих слідах сесії, заявив, що виконком працюватиме в старому режимі, і жорстко додав, що його, як і інших заступників, із посад може звільнити тільки міський голова.
Проте більшість депутатів міськради на сесії, що була продовжена 22 травня, дотримувалися іншої думки. Вони проголосували за пропозицію, що на тиждень раніше відразу приймати не наважилися: весь виконком відправити у відставку, секретарю міськради Анатолію Гуменному доручено підготувати пропозиції про його новий склад.
Кореспондент «ДТ» відразу після двогодинної наради опальних заступників міського голови з виконуючим волю депутатського корпусу секретарем міськради зустрівся з представниками обох сторін. Анатолій Гуменний одну з причин конфлікту вбачає в банально-звичному й поширеному протистоянні депутатів із міським головою і його командою на предмет того, хто в міському самоврядуванні найголовніший. Він наполегливо акцентував увагу на тому, що міськвиконком за відсутності міського голови припустився багатьох прорахунків, чим і спровокував конфлікт. Водночас він, юрист за освітою, не став заперечувати очевидне — що рішення сесії міськради суперечить закону. Анатолій Гуменний був відвертим, повідомивши, що депутатська більшість спочатку мала намір піднести його в ранг виконуючого обов’язки міського голови, але за його вимогою вибраний другий варіант, пов’язаний з відставкою міськвиконкому.
Адже й це — порушення закону? Порушення. Але все ж таки менше, ніж було б у першому варіанті, — прозвучала відповідь. Ось він, рівень законослухняності. Коли не можна, але дуже хочеться, то можна...
Анатолій Гуменний повідомив, що протистояння, пов’язане з блокуванням службових кабінетів тощо, виключено. На минулій нараді сторони домовилися працювати спільно до повного вирішення питання. Михайло Цимбалевич, підтвердивши наявність такої «джентльменської» угоди, вважає ухвалене рішення сесії міськради глухим кутом, що може остаточно паралізувати міську владу. Адже заступники міського голови подадуть позови до суду, тим самим призупинять виконання рішень до закінчення судових розглядів. А закон, переконаний Цимбаревич, цілком на їхній стороні. Пальців на двох руках не вистачить, щоб перерахувати хоча б процесуальні порушення. Звітували заступники міського голови, а у відставку намагаються відправити весь виконком. Дотримати правил подібної відставки неможливо, тому що винятково міський голова правомочний звітувати про всю роботу виконкому. А коли не було відповідного звіту, не можна прийняти й законне рішення. Перший заступник міського голови звернув увагу на позицію облдержадміністрації, покликану забезпечувати виконання законів на ввіреній території. Ніхто з посадових осіб відповідного рівня не відвідав сесію, на якій в кілька етапів здійснювалося не що інше, як протизаконний владний переворот міського масштабу. Втім, на всіх перехрестях Кіровограда й у місцевих газетах відкрито говорять, що криза в місті має не стільки управлінські, скільки політичні прикмети, і спричинена вона протиріччями владних еліт, що посилюються напередодні виборів. У «пригодах» кіровоградського мера, якого позбавили свободи, поголос вбачає одну з ланок круто закрученого процесу, режисери якого намагаються не висуватися. М.Цимбалевич та інші працівники міськвиконкому, з якими розмовляв автор, зовсім не приховували, що вірять у невинність міського голови, але мають намір не допускати акцій протесту, дати можливість правоохоронним органам в усьому розібратися. Після цієї інформації я вже не здивувався, чому місто, що мало б вирувати від піднесених сюрпризів, виглядає незвично притихлим, настороженим і щось чекає. Напевно, все ж таки, не чергового відключення води або електрики.
Відповідь на запитання, чому міськвиконком опинився в центрі аж ніяк не спонтанно виниклого скандалу, може отримати кожен кіровоградець, що відвідав будівлю на центральній вулиці міста. На дверях парадного входу до міськвиконкому він побачить портрет уже кілька місяців відсутнього на робочому місці мера і прочитає слова: «Нікулін був, є і буде», і далі — «Тримаємося, боремося, молимося».