Зміна влади в Німеччині може стати потрясінням для ЄС — The Guardian

Коли на виборах буде визначено наступника канцлера Німеччини Ангели Меркель, ця особа стане новим лідером однієї з найвпливовіших країн Європи. Сама лише зміна керівництва Німеччини стане «шоком» для всього континенту, оскільки Берлін є провідною економічною силою ЄС, поруч із Францією, пише The Guardian.

Ця посада зазвичай використовувалася з повагою до широких європейських інтересів. Іншими словами, інтереси Німеччини та ЄС часто збігалися.

«Культура спокути минулого» зробила Німеччину особливо відданою установчій місії ЄС, а саме миру та процвітанню через транскордонну інтеграцію.

Для інших країн континенту це іноді здавалося інтеграцією на умовах, продиктованих Берліном, особливо коли йдеться про економію бюджету. Європейська солідарність - це ключ до зовнішньої політики Німеччини, але відраза до державного боргу - це «священне економічне віровчення» Берліна.

Така економічна політика спричинила дискомфорт у дипломатії єврозони. Напруженість зростає щоразу, коли мова йде про економічну стабільність блоку, але більш підступною загрозою є зростання неліберального націоналізму, який ризикує зруйнувати фундаментальні ідеали ЄС.

Іноді це сприймається як проблема, характерна для колишніх комуністичних країн (Угорщина та Польща - найбільші «порушники»). Але подібна риторика часто зустрічається у всіх європейських демократіях.

Оскільки внутрішні проблеми випробовують солідарність, ЄС важко зосередитися на зовнішніх проблемах, хоча глобальні виклики загострюються.

Франція образилася через створення нового оборонного альянсу між США, Великою Британією та Австралією. Це говорить про стратегічну нестабільність і вже відроджує дискусії про необхідність європейської оборонної автономії. Подібна тема також торкається історичної «чутливості» навколо німецької влади.

Це одне з багатьох складних питань, яких Меркель намагалася уникати за час свого тривалого перебування в центрі європейської дипломатії. В останнє десятиліття ЄС постраждав від боргової та міграційної кризи, а також від Brexit та президентства Дональда Трампа в США.

Аналітики вказують на дилему Німеччини щодо її важливої міжнародної ролі та одночасної пасивності.

Щоб отримати довіру ЄС, Берлін повинен вирішити невідповідність між внутрішніми та міжнародними очікуваннями зовнішньої політики Німеччини. Ухилення від важкого вибору може виявитися визначальною спадщиною Меркель.

Її репутацію методичного прагматика слід розуміти в контексті переконань, до яких цей прагматизм застосований. В ЄС це іноді означало завзяття у підтримці інституційної стабільності та фіскального консерватизму за рахунок гнучкості та адаптації до обставин.

Якщо 27 країн хочуть рухатися як один блок, прийняття важливих рішень вимагає часу. Але повне припинення руху означає відставання від глобальних подій. Кліматична криза вимагає радикальних та швидких економічних змін, тоді як ЄС звикнув досить повільно приймати спільні рішення.

Епоха Меркель, однак, стала тріумфом нейтралізації криз, яка не вирішувала їх повністю. Враховуючи масштаб цих викликів, відстрочка є досягненням, але це неоднозначна спадщина, яка заповідає багато проблем наступнику Меркель та залишає без відповіді екзистенційні питання про майбутнє Європи, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Меркель залишає у спадщину багато невирішених проблем — The Economist 

«Після Меркель» європейські політичні партії певний час співіснуватимуть у форматі «політики найменшого спільного знаменника». Балансування ЄС між США і Китаєм ускладниться. А відокремлювати європейську зовнішню політику від торгівлі та інвестицій буде дедалі важче. Аналіз того, як зміниться політика «ЄС «після Меркель», читайте у тексті Наталії Резнікової та Володимира Панченка.