Про це сьогодні пише The Economist, додаючи, що президент Сирії Башар Асад нищить свою країну, чіпляючись за владу. А російський президент Володимир Путін експортує йому свої методи "випаленої землі", які він колись застосував у Чечні, щоб змусити республіку підкоритися.
"Така жорстокість не зупинить джихадистів, а лише посилить їх. І бездіяльність Америки лише погіршує ситуацію. Агонія Сирії найбільша моральна пляма на президентстві Барака Обами. І хаос у Сирії, від якого багато хто тікає в ряди "Аль-Каїди", а не на Захід, став найбільшою геополітичною поразкою", - йдеться в статті.
Обама думає, що триматися подалі від сирійського болота, - це холодна і раціональна поведінка державника. Може його і переслідують "кошмари" жорстоких розправ, але він твердо переконаний, що не може зробити нічого корисного. Видання пише, що Обама має рацію в тому, що Америка не може вирішити всі світові проблеми. А погано продумані втручання можуть лише погіршити їх, як це сталося в Іраку. Але агонія Сирії показала, що невтручання США не менш шкідливе.
У той час, як Вашингтон відступив, інші зробили протилежне, заповнивши геополітичний вакуум. "Ісламська держава" захопила частину Сирії та Іраку. Нове покоління джихадистів натхненне воювати в Сирії чи влаштовувати атаки на Заході. Туреччина після "шоку від насилля з боку терористів і курдів", вступила у сирійську війну. Йордан і Ліван, заповнені біженцями, бояться, що їх теж засмокче хаос. Наплив біженців з Сирії робить сильнішими ксенофобських популістів у Євросоюзі. А войовнича Росія почувається сильнішою.
Відіславши військові літаки в Сирію, щоб підтримати режим Асада, Путін розпалив боротьбу між шиїтами і сунітами. Зараз російські і сирійські війська, схоже, намагаються повернути під контроль так звані "корисні території" країни, які простягаються від Дамаску до Алеппо, а також території в західній частині, перш ніж в США з'явиться новий президент. Тому Алеппо і страждає від таких кривавих атак, оскільки це єдине велике місто, яке досі контролюють опозиційні сили. Нічого з того, до чого прагнуть Путін і Асад, не входить в американські інтереси.
"Бути спокійним і вести підрахунки не дуже корисно, якщо всі думають, що це слабкість. Навіть якщо Америка не може виправити Сирію, вона могла б допомогти обмежити шкоду, полегшити страждання і скоротити популярність джихадизму", - йдеться в статті.
The Economist нагадує, що тривалий час писав про необхідність закрити сирійське небо після того, як режим Асада перетнув "червону лінію", застосувавши хімічну зброю проти своїх громадян. Відсутність дій підірвала довіру до США. І от тепер Росія диктує свої правила гри. Якщо спочатку втручання Заходу було не дуже ризикованим, то тепер існує небезпека зіштовхнутися з Росією.
Обама постійно каже, що Асад повинен піти. Але він ніколи не докладав великих зусиль для досягнення цієї цілі. Замість цього, він зосередився на війні проти "Ісламської держави". Американський президент хоче уникнути "безглуздого будівництва держави" і сконцентруватися на боротьбі з терористами. Це важливо, але джихадисти черпають сили з війни і неспроможності держави. Без чітких політичних рішень в Сирії та Іраку будь-яка перемога над ІДІЛ буде дуже короткочасною. Прийдуть інші терористи. Щоб добитися тривалого миру, Заходу потрібен більший вплив.
Видання пише, що, найвірогідніше, Обама лишить сирійську війну своєму наступнику.
"Будь-яка стратегія Заходу повинна початися з усвідомлення двох речей. Перша – найважливіше на Близькому Сході розвіяти страждання сунітів, щоб вирвати їх зі смертельних культів джихадизму і привести в більш конструктивну політику. Друга – що Росія – не частина рішення, вона частина проблеми", - йдеться в статті.
Заходу варто постаратися, щоб захистити сирійців, зокрема сунітів, які досі страждають від Асада. Можна добитися проголошення закритого неба над Алеппо. Також після кривавих подій Америка може зробити більше для сил, які борються проти Асада. Можна скидати допомогу в обложені міста з повітря. Крім того, потрібно зміцнити безпеку територій, які контролює не "Ісламська держава", де можна було б створити альтернативний уряд Сирії.
Тим часом, висновки міжнародної слідчої групи щодо причин знищення малайзійського "Боїнга 777" в Донбасі свідчать, що Росія створює проблеми зовсім не в Сирії. Заходу варто говорити з Путіним, але протистояти його авантюризму. Почати можна зі збереження санкцій ЄС.
"Путін агресор, але не ірраціональний. Він буде продовжувати свої авантюри до тих пір, доки буде впевнений, що Захід не хоче діяти. Але він, вірогідно, відступить, щойно відчує, що Захід готовий йому протистояти", - йдеться в статті.
Раніше повідомлялося, що постійний представник США при ООН Саманта Пауер під час екстреного засідання Радбезу викрила у брехні міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова. За її словами, в той момент, коли російський міністр заявляв на засіданні в ООН, що Москва виступає за мирне вирішення конфлікту в Сирії, Росія і сили Башара Асада вантажили на літаки бомби для удару по Алеппо.
Також Росію звинуватили у військових злочинах у Сирії на засіданні Радбезу ООН. Зокрема, посол Великої Британії звинуватив російські війська у скиданні на житлові квартали Алеппо бомби, які використовують для знищення військових укріплень і бункерів.