Як би не дратувала поведінка президента США Дональда Трампа чи рішення Британії вийти з 3, але було б грубою помилкою перейти до передчасних висновків про зсув геополітичних сил. Як і змови, вони відбуваються час від часу, але це стається вкрай рідко.
Про це на сторінках Financial Times пише оглядач Вольфганг Мюнхау.
Він нагадує, що після перемоги Еммануеля Макрона на виборах у Франції у Європі було багато ейфорії. У єврозоні почався циклічний підйом вперше за 10 років після фінансової кризи. З'явилася глобальна політична воля щодо ЄС в цілому, а у політиків на зразок Макрона і Меркель зокрема. Це, безумовно, хороший момент для ЄС, щоб взяти на себе глобальну роль лідера. І він збирається це зробити. Але для цього ЄС потрібно змінити підхід до трьох речей. А шанси того, що він це зробить, дорівнюють нулю.
Преше і найважливіше для країн ЄС завдання - припинити стабільно нарощувати профіцит поточного рахунку. Варто покласти край домінуванню німецького профіциту. Має значення лише профіцит єврозони, в якому німецький зазвичай складає значну частину. Профіцит єврозони в минулому році склав 3,4% від ВВП.
Європейські політики і економісти схильні дивитися на речі з перспективи маленької країни. Їхня мета - добитися все більшої конкурентної здатності для своєї окремої країни і не більше. А це зовсім не співпадає з настроєм глобальної сили. Мабуть, найбільшим розчаруванням за 20-річну історію монетарного союзу став провал зміни спрособу мислення. Колишній президент Єврокомісії Жак Делор якось підкреслив, що ЄС складається з країн двох типів: маленьких країн, які усвідомлюють свій розмір, і таких, які цього не усвідомлюють. І їм доведеться змінити це.
Єврозона, безумовно, сьогодні одна з найбільших економік. Це робить її важливою для решти світу. Але на відміну від американців, європейці не звикли думати про міжнародні наслідки від їхніх дій. Ті, хто критикують Трампа за політику в дусі "Америка понад усе", повинні усвідомити, що країни ЄС дотримувалися схожого підходу завжди.
Друге завдання - покласти край постійній кризі в єврозоні. Кілька країн-учасниць мають недопустимий розмір боргу. Банківські системи досі слабкі. Внутрішній дисбаланс близький до історичного рекорду, на що вказує збільшення німецької частки в платіжній системі Європейського Центрального банку. Нинішнє циклічне зростання не вирішить жодну з цих проблем. Наявність економічних циклів не характерна для економічних суперсил.
Чи зможуть Макрон і Меркель перезавантажити систему управління в єврозоні? В Берліні чути лише про готовність до співпраці з Макроном. Але Німеччина ставиться до ідеї створення фіскального союзу лише як до способу запровадити ще жорсткіший режим економії в країнах єврозони.
Третя сфера, яка вимагає уваги лідерів ЄС - це небажання країн-учасниць збільшувати оборонні бюджети. На думку автора, Німеччина навряд чи виконає свою обіцянку витрачати 2% ВВП на армію, її політики рухаються якраз в протилежному напрямку. Нещодавно під час промови в Мюнхені Меркель закликала ЄС скоротити свою залежність від США. Але вона забула підмітити, що для цього потрібно витрачати на армію більше, ніж 2% ВВП, яких вимагає НАТО.
Нагадаємо, що німецька канцлер Ангела Меркель заявила, що Євросоюз більше не може повністю покладатися на Сполучені Штати і Британію, а повинен взяти свою долю у власні руки. При цьому Меркель зазначила, що ЄС повинен намагатися зберігати дружні відносини з США, Британією та іншими країнами-сусідами, навіть з Росією.