Оптимізм, з яким ЄС розширювався на схід у 2004 році, поступився розлюченій націоналістичній "неліберальній демократії". В Угорщині Віктор Орбан придушує громадянське суспільство і використовує державні гроші і фінансування ЄС для того, щоб задобрювати олігархів. Румунські лідери невтомно намагаються ослабти антикорупційні закони, які можуть їх покарати.
Але найбільший виклик - це Польща, пише The Economist. Після приходу до влади в 2015 році націоналістична партія "Право і Справедливість" скоротила незалежність судів, приборкала державні ЗМІ і наповнила бюроктаричні посади своїми прихильниками. Польська реформа системи юстиції грубо порушує угоди ЄС. І це стосується не лише польську демократію. Країни ЄС повинні довіряти судам одна одної, щоб захищати закони, на яких тримається єдиний ринок. Тому минулого року Єврокомісія скористалася статтею 7 Лісабонської угоди, яка дозволяє штрафувати уряди, якщо вони систематично порушують верховенство закону. Також теоретично цей інструмент дозволяє позбавити країну права голосу в ЄС. На практиці ж це зробити не можливо. Тому що для цього потрібно провести анонімне голосування серед країн-учасниць. А неліберальні уряди в Європі підтримують один одного.
Саме тому Єврокомісія звертає увагу на бюджет ЄС, через який бідніші країни-учасниці отримують значні кошти від багатших. Впродовж останніх семи років п'ята частина цього бюджету отримувала сама лише Польща у вигляді фондів гуртування ЄС. І це може бути важелем впливу. Переговори про наступний бюджет почнуться в травні.
Його можна використати в два способи. По-перше, інші країни можуть заняти жорстку позицію щодо Польщі перед торгами про розподіл коштів. Парламенти в таких країнах, як Німеччина і Нідерланди, вже роздратовано говорять про небажання передавати гроші своїх платників податків урядам, які грубо порушують правила. По-друге ж можна створити механізм призупинки виплат урядам, які не шанують верховенство закону.
ЄС постав перед дилемою. Якщо вчинити м'яко з Ярославом Качинським, наступний європейський автократ буде більш самовпевненим. Але якщо натиснути на "Право і Справедливість" надто сильно, партія зможе вказувати на це як на доказ того, що зовнішні сили намагаються втручатися і підривають польську демократію. Будучи гігантом Східної Європи, Польща має значення. Розкол мід заходом і сходом Європи щодо грошей і міграції не вдасться вирішити, якщо поставитися до неї жорстко.
Вірогідно готуючись до бюджетних переговорів, "Право і Справедливість" останнім часом внесла деякі зміни в свою реформу юстиції. Поступки, серед яких визначення пенсійного віку для суддів, стали першим сигналом про компроміс з 2015 року. Але вони все ж лише косметичні. ЄС повинен тихо, але донести до Варшави, що їй потрібно зробити більше, перш ніж покарання за статтею 7 будуть зняті. Лідери Польщі повинні зробити кроки на зустріч відновленню верховенства закону, почавши з відновлення на посаді незаконно звільнених суддів Конституційного суду. Якщо ж "Право і Справедливість" не прогнеться, Єврокомісії варто проявити креативність у бюджетному плануванні. Польща отримує від ЄС втричі більше, ніж сплачує в спільний бюджет. І ці кошти непропорційно використовуються на користь прихильників "Права і Справедливості" в сільській місцевості. Польській владі доведеться зрозуміти, що вона не може користуватися вигодами членства в клубі і водночас порушувати його правила.
Раніше Financial Times писало, що ЄС може покарати Польщу за її непокірну поведінку. В Брюсселі, Парижі і Берліні зростає відчуття, що якщо Варшава продовжить суперечити європейським цінностям, їй не можна дозволяти користуватися щедрістю ЄС. Польща отримала від ЄС в 2016 році 10,6 мільярдів євро. Це 2,6% від валового доходу країни.