ЄС і США варто було б ще до падіння "путінської системи" продумати інтеграцію РФ у західний світ - Умланд

Захід міг би ще до падіння "путінської системи" оголосити деталізований порядок денний щодо далекосяжної часткової інтеграції постпутінської Росії у західний світ, який вийде за рамки простого відновлення колишніх схем співробітництва за президента Бориса Єльцина. Про це у своїй статті для DT.UA пише викладач кафедри політології Національного університету "Києво-Могилянська академія" Андреас Умланд.

Політолог зазначає, що ЄС і США могли б вже сьогодні викласти росіянам переваги відмови від своїх іредентистських претензій на території колишнього СРСР. Такий план міг би стати частиною великого проекту створення нового типу партнерства, який би зв'язав виведення російських регулярних та нерегулярних військ з нині окупованих територій, з одного боку, з пропозицією поступової інтеграції Росії у Захід в гуманітарній, економічній та військовій сферах - з іншої.

За словами Умланда, цей план міг би не тільки передбачити, що редемократизована та неімперська Росія знову увійде у Велику сімку, перетворивши її знову у Велику вісімку, відновить своє стратегічне і модернізаційне партнерство з ЄС, а також спільну раду з НАТО та відновить переговори щодо вступу в Організацію економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), перервані в 2014 році.

Поточні проекти ЄС у рамках ініціативи "Східне партнерство" з Україною, Молдовою і Грузією могли б стати моделями набагато більш інтенсивних і глибоких зв'язків між Брюсселем та постімперською Москвою, ніж до 2014 року. В залежності від того, виживе чи ні Євразійський економічний союз (ЄЕС), Євросоюз міг би запропонувати Росії та іншим окремим сьогоднішнім членам ЄЕС, або всьому ЄЕС як організації низку схем часткової інтеграції, які призведуть до поступового включення цих країн у Велику Європу та дозволить їм у кінцевому рахунку приєднатися економічно і політично до Заходу.

Політолог вважає, що з Росією та її нинішніми союзниками могли б бути підписані такі ж Плани дій щодо лібералізації візових режимів і угоди про Асоціацію, які ЄС в останні роки реалізував з Україною, Грузією та Молдовою. Після прийняття Москвою низки необхідних законів та виконання підготовчих положень громадяни Росії могли б отримати право на безвізовий в'їзд у Шенгенську зону. Вашингтон зміг би також розглянути можливість у майбутньому запропонувати Росії, після належної підготовки, включення в свою програму безвізового електронного дозволу на подорож до США (ESTA).

Як пише Умланд, приєднання постімперської Росії до НАТО могло б стати частиною "великої угоди" для Східної Європи та Південного Кавказу, яка поєднувала б у собі відмову Москви від своїх нинішніх територіальних і політичних претензій до різних колишніх радянських республік з активним західним включенням Росії у Велику Європу. У рамках якогось міжнародного меморандуму або протоколу НАТО могло б офіційно оголосити про свою готовність прийняти у члени не тільки Україну і Грузію (а також, можливо, інші пострадянські країни, такі як Молдова чи Білорусь), але й Росію, коли Абхазія та Південна Осетія повернуться під контроль Тбілісі, Придністров'я під контроль Кишинева, а Крим і Донецький басейн під повний контроль Києва.

Зрозуміло, зазначає політолог, що нестандартні схеми, подібні запропонованій тут ідеї, можуть на даний момент виглядати як безпідставні спекуляції або навіть несерйозні фантазії. Однак геополітична констеляція пострадянського простору сьогодні стала надзвичайно складною. Розробка такого плану вже сьогодні могла б стати інструментом для просування такої постпутінської трансформації, підкреслив Умланд.

Детальніше про новий шанс на російську демократизацію читайте у статті Андреаса Умланда "Як зробити Росію постімперською?" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".