Кримська криза переповнила чашу терпіння німецького керівництва, і тепер бундесканцлер 3"відводить Німеччину зі шляху розважливого святенництва", пише колишній міністр оборони Німеччини Карл-Теодор цу Гуттенберг у своїй статті у The Financial Times.
"Політика Берліна щодо Росії є відображенням боротьби двох ідейних напрямків: одні наполягають на тому, що Німеччина у відносинах з іншими державами повинна відстоювати цінності демократії і свободи, інших дратують подібні турботи, коли вони вступають у суперечність з економічними інтересами Німеччини. Обидві сторони одна одну зневажають. На "реалістів" сиплються докори у безсоромному опортунізмі, а від тих, хто вважає себе ідеалістами, опоненти відмахуються як від Gutmenschen - "добряків", наївних моралізаторів або ж просто русофобів. У результаті зазвичай гору беруть реалісти", - зазначає автор, вказуючи на швидку нормалізацію відносин після загострень, що траплялися в минулому, таких як російсько-грузинська війна 2008 року.
Проте під час кримської кризи ситуація почала змінюватися, вважає Гуттенберг: "Російська анексія Криму вбила те, що німецькі політики часто називають "духом дружби і партнерства" між двома країнами. Зараз Меркель у відносинах з Росією дотримується проєвропейського курсу - принципового, але в той же час реалістичного".
Успіх на цьому терені буде залежати від того, чи впорається бундесканцлер з низкою внутрішніх перешкод, продовжує колишній політик. До таких він відносить партнера ХДС/ХСС з урядової коаліції - СДПН, німецьке бізнес-співтовариство і, нарешті, трьох колишніх канцлерів Німеччини. "Герхард Шредер кинувся захищати Путіна і мало не поклав провину за кризу на ЄС - як і личить людині, яка одержує зарплатню в "Газпромі". Свої п'ять копійок додав і всюдисущий Гельмут Шмідт з міркуваннями про те, що Путіна треба зрозуміти. Завершив цю химерну процесію державних мужів з Німеччини Гельмут Коль - він стурбований, що західним лідерам у відносинах з Росією бракує чуття".
"На відміну від своїх попередників, Меркель в цьому пошуку винного не бере участь, - йдеться в статті. - Не варто переоцінювати значення того факту, що вона зросла в Східній Німеччині, але безпосередній досвід життя в такому суспільстві зробив її несприйнятливою до пропаганди. За дошкою для гри в геополітичні шахи вона в змозі розгледіти долі пригноблених і те прикре у стилі Оруелла, що їм доводиться виносити. Саме тому Меркель, здається, набридли розмови Путіна про спонтанно організовані загони самооборони і липових ворогів".
"Напевно, якщо б зовнішня політика найбільшої країни Європи багато років не була настільки невиразною, реваншизм Росії не дійшов би до того, щоб провокувати нинішню кризу, - підсумовує Гуттенберг. - І якщо інші країни візьмуть приклад із Меркель, Кремлю, можливо, доведеться переглянути стратегію, побудовану на регулярній експлуатації паралічу, що охопив Захід". !zn
Читайте також: