Як ЄС голосуватиме за Європарламент і чому це важливо - Reuters

Щорічне звернення до Європейського парламенту президента Європейської комісії Жана-Клода Юнкера направить увагу на вибори в ЄС, які відбудуться в кінці травня наступного року, пише Reuters.

Хто голосує і за що?

Понад 350 мільйонів дорослих в 27 країнах-членах Європейського Союзу зможуть голосувати в неділю, 26 травня 2019 року - через два місяці після того, як Британія стане першою країною, яка вийшла з ЄС і підштовхнула націоналістичні, анти-європейські групи по всій Європі.

За пропорційною виборчою системою громадяни ЄС оберуть 705 членів Європейського парламенту, який ділить свій час між Брюсселем і Страсбургом. Починаючи з крихітної Мальти, у якої лише 6 своїх представників у Європарламенті, до Німеччини – у якій цілих 96 осіб - протягом п'яти років ці депутати будуть перевіряти і змінювати закони, запропоновані Європейською комісією, за умови схвалення національними урядами в Раді ЄС.

Що на кону?

Проблеми з кампанією будуть варіюватися від витрат, хоча бюджет ЄС дорівнює лише 1 відсотку сукупного ВВП держав-членів, - до зміни клімату і трудових прав. Але деякі, хто хоче, щоб ЄС розпався, розглядають вибори як референдум в стилі Brexit щодо самого виживання Євросоюзу, викликаючи прихильників історичних етнічних націй проти ідеї об'єднання суверенітету в захист багатства і цінностей Європи у світі зростаючих авторитарних повноважень і транснаціональних корпорацій.

У цих дискусіях між центрами і державами обговорюються біженці. Націоналісти звинувачують ЄС в різькому сплеску прибулих в 2015 році. Федералісти кажуть, що тільки співпраця може контролювати міграцію.

Лідери деяких східних країн, таких як Угорщина і Польща, скаржилися Брюсселю через мігрантів, і що він підриває правила ЄС щодо демократії у Варшаві та Будапешті; деякі жителі Заходу говорять про скорочення своїх субсидій ЄС у відповідних заходах.

Чи є політичні партії в ЄС?

І так. І ні. Вісім партійних груп сидять у нинішньому скликанні, в якому 751 депутат – яких скоро стане менше через Brexit. У правоцентристської Європейської народної партія (EPP) 29% і вона часто співпрацює з центрально-лівими соціалістами і демократами (S&D – 25%) і лібералами ALDE (9%). Дві праві групи проти ЄС, очолювані британським UKIP і Національним ралі Франції, поділяють 10%.

Але всі групи недисципліновані, і на виборах в ЄС в основному конкурують національні партії в питаннях, які близькі виборцям.

Переможець виборів отримує право керувати Євросоюзом?

Не зовсім, але може бути. Лідери парламенту кажуть, що вони є серцем європейської демократії. Національні лідери сміялися над 43% явкою на виборах у 2014 році. На практиці держави володіють найбільшою владою, і мало що відбувається такого, що не сподобається великим країнам.

Виконавчу комісію ЄС очолює Жан-Клод Юнкер. Історична боротьба за владу між парламентом і Радою отримає провітрювання на виборах. Парламент зобов'язався змусити Раду призначити в якості наступника Юнкера провідного кандидата від партії, що перемогла в травні. Національні лідери, такі як президент Франції Еммануель Макрон, кажуть, що вони не будуть пов'язані цим. Є ризик, що парламент відхилить кандидатуру президента Єврокомісії, що може спричинити за собою безпрецедентну кризу.

Хто насправді керує ЄС?

Це складно. Але голосуючий і провідний кандидат - частина політичних торгів серед урядів, щоб посадити співвітчизників або союзників на вищі посади не тільки в Комісії і Раді, але і в Європейському центральному банку.

У Німеччині і Франції, двох найбільших держав, є найбільший вплив, але це гра, в яку грають навіть найменші. Юнкер є третім главою ЄС з маленького Люксембургу, хоча його надії на те, що держави, які поступаються більше влади Брюсселю, залишаються в значній мірі нереалізованими.

Вибори сильно змінюють картину?

Поштовх євроскептиками може означати більш згуртовану меншість, щоб порушити законодавство ЄС. Але єврооптимісти також кажуть, що кампанія, яка привертає більше уваги людей, може активізувати зусилля після Brexit в об'єднанні інших 27 країн-членів.

Опитування припускають, що вкрай праві можуть збільшити свою частку в Європарламенті, але, ймовірно, недостатню, щоб пробити в "смертельний дзвін" ЄС. Здається малоймовірним, що будь-який табір за або проти більш тісної інтеграції в Європі може завдати нокаутуючого удару опонентам.