Як впізнати пропаганду і захистити себе? - The Guardian

Рідко коли день проходить без згадок про "пропаганду". Нещодавно посол Німеччини у Великій Британії сказав, що шкодує про те, що було "так багато пропаганди у ЗМІ" під час референдуму щодо Brexit. Турецькі урядовці цього тижня кинули 300 людей у в'язницю за "пропаганду". Reuters повідомив, що "Twitter збирається повідомити деяким користувачам, що вони стали жертвами російської пропаганди під час виборів в 3 у 2016 році". Але як виявити цю пропаганду?

Про це на сторінках The Guardian пише Наталі Ноугейрід, яка пригадує нещодавню зустріч в Оксфорді з групою молодих російських журналістів і активістів. Британську журналістку здивувало те, що молоді росіяни, які приїхали навіть з віддалених куточків Сибіру, виявилися більш стійкими до пропаганди, ніж очікувалося.

"Ми звикли до пропаганди. Ми просто намагаємося жити окремо від неї", - сказав один з російських учасників зустрічі.

Оглядач допускає, що, вірогідно, це був особливий випадок добре освічених людей, які зараз у Росії в меншості. Але цікавим фактором стійкості молодих росіян до державної пропаганди стала їхня здатність виявляти її.

"Можливо, ті в Європі і США, хто хвилюється через російське втручання і дезінфорацію, можуть винести певні уроки. Можливо існує протиотрута для пропаганди, яка виходить за межі необхідності перевіряти на надійнійсть всі джерела новин. Громадяни, які живуть в авторитарному, наповненому дезінформацією просторі, щоденно мають справу з пропагандою в такий спосіб, який західні люди увляють собі, тому що живуть за межами такого середовища", - йдеться в статті.

Більшість схильна зосереджуватися на тому, як дезінформація поширюється в суспільстві: за допомогою ботів, тролів, складної технології "фейкових новин". При цьому мало уваги приділяється самим складовим пропаганди, її інгредієнтам, які грають на емоціях і впливають на хід мислення.

"Якщо навчитися відкидати ці інгредієнти, можна стати менш уразливим до них", - пише Ноугейрід.

В кінці 30-х років минулого століття американський професор Клайд Міллер з Колумбійського університету склав список ознак, які визначають пропаганду. Автор зауважує, що під час зустрічі в Оксфорді російська молодь легко виявляла ці ознаки у повідомленнях російських ЗМІ.

"Слухаючи їх, я подумала: нам потрібно навчити цьому нашу молодь в демократичних суспільствах. Розвиток стійкості до пропаганди не може відбуватися лише за допомогою її засудження, створення механізмів превірки фактів чи сайтів, які викривають "пост-правду". Хоча всі ці зусилля корисні і важливі", - йдеться в статті.

Але здатність швидко виявляти складові пропаганди дозволяє опиратися їй ще до того, як вона матиме хоч якийсь вплив.

Перш за все, існує пропаганда "ярликів", яка систематично називає "фашистським", "комуністичним", "терористичним" все, що хоче засудити без будь-яких доказів. Потім, існує прийом "блискучого узагальнення". Така пропаганда намагається асоціювати себе з позитивними ідеалами, хоч докази свідчать про її протилежну суть. Принцип у тому, що якщо хтось буде вдавати доброчесного, то більшість йому повірить.

Також існує прийом "перенесення". Пропаганда змішує речі, які люди поважають, з тим, що вона хоче, щоб вони прийняли. Приміром, у Росії постійно для цього використовують історію про "Велику вітчизняну війну" і князя Володимира Великого. Також пропаганда користується механізмом "схвалення". Тобто вона прагне підкріпити своє твердження за рахунок підтримки видатних людей чи "корисних ідіотів", розраховуючи, що люди дослухаються до лідерів думок.

Беручи на озброєння риторику про "простих людей", пропаганда прагне звучати, як щось близьке кожному. Тут можна застосовувати вульгарну лексику чи риторику, націлену проти істеблішмента. Завдання пропагандиста довести, що він "один із нас". Також дезінформація використовує метод "тасування карт", тобто обирає лише ті факти, які відповідають її твердженню. Вона також намагається переконати людей, що всі думають певним чином і виділятися не варто.

До всіх цих інструментів можна додати ще прийом, коли пропагандисти намагаються применшити злочини, приміром бомбардування мирних мешканців в Алеппо, вказуючи на те, що інші робили десь в іншому місці, наприклад в американська армія в Іраку. Всі ці прийоми підживлюють розгубленість і байдужість.

Раніше повідомлялося, що в Європарламенті виступають за посилення протидії ЄС російській пропаганді. Зокрема, пропонується переглянути аудіовізуальну директиву ЄС для впровадження нульової толерантності до розпалювання ненависті та ворожнечі.

Також в ЄС запустили сайт euvsdisinfo.eu для боротьби з дезінформацією з боку Російської Федерації. У супровідній інформації сайту йдеться про те, що він створений у рамках кампанії "спрямованої на поліпшення прогнозування, розгляду та реагування на прокремлівську дезінформацію".

Проект здійснений за програмою "ЄС проти дезінформації" і доступний одразу на трьох мовах: російській, німецькій і англійській.

Також повідомлялося про те, що ЄС збільшує допомогу Україні у боротьбі з російською пропагандою. Зокрема, Єврокомісія збільшує фінансову підтримку у цьому питанні.