WSJ: Провал Путіна в Україні викрив «загнивання» авторитаризму

Те, що українці так добре воюють, могло стати сюрпризом. Але в тому, що вони взагалі воюють, не було абсолютно нічого дивного. Оскільки українці дуже добре знають, на що схоже життя з режимом Владіміра Путіна.

Не дивує й некомпетентність армії Росії. Путінські останні розмови про релігійно трансцендентну мету російської держави не дуже в’яжеться з режимом, який існує лише для того, щоб грабувати цю саму державу. І будь-який призовник це бачить.

Навіть росіяни, які підтримують війну, знають гірку правду про свою владу - там самі злодії. Еволюцію Путіна за 22 роки можна пояснити простіше і без всіх публікацій про ідеологію, розчарування Заходом чи навіть містицизму. Варто лише повернутися трохи назад у часі й стане зрозуміло, що його ранні ліберальні сентименти випарувалися, щойно він усвідомив, що його президентство повинне стати вічним, якщо він хоче уникнути відповідальності за злочини, які привели його до влади, - пише Wall Street Journal.

Відомо, що Путін шанувальник «Хрещеного батька». Але фільми Гая Річі можуть запропонувати іншу хорошу метафору для російського режиму - ті сцени, коли гангстери обговорюють дурість інших гангстерів. У вівторок Росія продовжила незграбний відступ від путінських початкових і надзвичайно надуманих цілей війни проти України, яка принесла лише катастрофу. Рей Вінстон би сказав: «От йолопи». Якщо російський лідер настільки непохитний вдома, як багато хто думає, чому ж тоді він організовує своє життя за принципом, згідно з яким він витратний матеріал буквально для кожного в його оточенні? Його пошуки способів захистити себе від перевороту говорять: він добре знає, що далеко не всі у захваті від його здібностей, а публіка не так вже його й підтримує. 

«Путін не Гітлер чи Муссоліні. У нього ніколи не було масового політичного руху чи незаперечно лояльних кадрів. Якби Путіна скинули завтра з трону, більшість росіян дивилися б на цю проблему з такою ж непохитною пасивністю, як вони дивляться на погоду», - йдеться в статті.

З цього випливає, що в процесі ухвалення рішень російський автократ зважає більше на готовність його колег терпіти ті чи інші речі, а не на позицію Заходу. Наприклад, Путін купував лояльність російських генералів, купаючи їх у сотнях мільярдів доларів за останнє десятиліття. Ці гроші пішли на шикарні маєтки й закордонні рахунки. Але в авантюрі проти України йому все одно довелося спиратися на твердження, що це нібито буде легка пригода, всього на три дні. І вона повинна була принести безцінну перемогу. А Захід лише б трохи понарікав і замовк. Якби Путін запропонував своїм генералам лише піт, сльози, кров і самопожертву, вони, швидше за все, покашляли б в рукав і швидко втекли б з кімнати. Це був би момент, щоб переглянути своє становище, бо Путін втратив глузд.

Або варто поглянути на його страх перед особистими контактами і легендарну недовіру до бездротових засобів комунікації. І те, і інше, швидше за все, сприяє його схильності до дезінформації й прорахунків. Ці факти також говорять, що його влада уразлива перед простим перерізанням наземних ліній зв’язку. Відступ Кремля в Україні в останні дні свідчить, що слова, які Джо Байден сказав у Польщі, може й були помилкою, але ця помилка була натхненною. Завдяки їй соратники Путіна зрозуміли, що їхній лідер вже ніколи не зможе стати корисною сполучною ланкою з незмінною супердержавою у світі.

Дивує те, що Китай не заперечив Байдену і не сказав: «Ні, Путін повинен залишитися при владі». Це б підкреслило, як російський лідер через низку власних помилок перетворив сам себе на маріонетку, через яку сперечаються справді важливі держави. В усій цій історії про відносині помилки можна винести урок про вільні і невільні суспільства. Західні еліти, які представляє Байден, може й ліниві і короткозорі. Але їхні суспільства стають дедалі сильнішими і не припускаються колосальних помилок (таких як організація голоду, який вбиває десятки мільйонів людей). З часом ми також, напевне, зможемо оцінити достоїнства підходів США і Китаю до пандемії COVID-19.

Заради справедливості, треба згадати, що США теж вели війни, які вважаються провальними. Але ось в чому річ: вони могли собі дозволити ці помилки. Звісно, американські війни стали такими безрезультатними, тому що США не могли підтримати їх політично й економічно. Вважається, що Китай обережно робить висновки з путінської катастрофи в Україні на тлі підготовки наділити пожиттєвою владою Сі Цзіньпіна. Але китайці не помітили найважливіший урок. Західні суспільства наполягають на необхідності змінювати своїх лідерів кожні 4-5 років. І це робить їх стійкішими й сильнішими, ніж будь-яке авторитарне суспільство. І це вказує на весь непатріотизм таких людей, як Путін чи Сі. Своїм головним завданням вони вважають позбавлення своїх суспільств благословення регулярної, впорядкованої й законної зміни влади.