WSJ: НАТО варто розблокувати Одесу, і справа навіть не в експорті пшениці з України

Існує велика кількість варіантів ескалації, на які Владімір Путін так і не наважився: від зброї, якої він так і не застосував, до цілей, по яким так і не вдарив. Тому що він хоче вижити і прокласти шлях до чогось, що дозволить закріпити владу в його руках.

Він хоче уникнути будь-якої війни з НАТО - звичайної чи ядерної. І це те, що може перетворити ймовірну перемогу в гарантовану поразку. Про це в статті для Wall Street Journal пише оглядач і письменник Холмен Дженкінс. Путін приніс тисячі солдатів в жертву зброї, яку НАТО передав Україні, жодного разу не вдаривши по лініям постачання чи особовому складу альянсу. В 2014 році, після початку війни проти України, російські шпигуни підірвали склад з боєприпасами в Чехії. Але зараз таких випадків не було.

На думку автора, це доводить, що різні пропозиції про використання військових кораблів НАТО для розблокування експорту зерна з України насправді не несуть жодних ризиків. Можна майже напевне сказати, що Путін змириться. Він вдасть, що нічого не відбувається, рівно так само, як і після оголошення Швеції і Фінляндії про намір вступити в НАТО. У випадках, коли Путін нічого не може зробити з викликом чи провалом, він вдає, що його не існує.

Тож проблема втілення такого проекту в іншому, зокрема в в згоді Туреччини, а також готовності достатньої кількості країн НАТО взяти участь в розблокуванні Одеси, щоб це довело колективну рішучість альянсу. Довоєнна млявість союзників досі не розвіяна. Автор переконаний, що розблокування експорту українського зерна не сильно вплине на вартість продовольства. На Україну і Росію припадає третина експорту пшениці. Але цей експорт становить лише 7% від всього, що у світі виробляється. До того ж Росія краде і експортує українське зерно.

20 мільйонів тонн української пшениці, про які говорять у Вашингтоні, - це 2,5% світового виробництва. Дженкінс впевнений, що проблеми бідних країн виникли головним чином через наслідки карантинів у зв’язку з COVID-19 і західних фіскальних і монетарних маневрів. Локальні ціни на продовольство постраждали від подвійного удару інфляції й зміцнення долара.

«Що розблокування Одеси насправді може викрити, то це що майже будь-яке сильне втручання НАТО змусить Путіна розсудливо відступити. При цьому пропаганда буде переконувати його народ, що всі результати є свідченням його волі й сили. Це найкраща причина зробити крок вперед і не поширювати неправильний панічний сигнал про поставки зерна», - пише автор.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

НАТО назвала Росію "найзначнішою і прямішою загрозою" Альянсу

На його думку, Заходу під силу ізолювати Росію. І з кожним днем це завдання стає дедалі легшим. Ціна пристосування буде безповоротною, але світ продовжить жити далі. Економіки країн НАТО в 25 разів більші, ніж російська. Для них механізм ціноутворення - це союзник. Цінові сигнали на енергетичних ринках змінюють напрямок споживання і потоку інвестицій. На ринку сировини вони скажуть фермерам, що настав час обробляти більше землі й змінити набір культур, який вони вирощують. Споживачі сировини зрозуміють, що потрібно інвестувати в ефективність і замінники. Уряди і неурядові гуманітарні організації, у свою чергу, побачать, де саме потрібна допомога. Ця адаптація волею-неволею відбувається і їй можуть допомогти зміни в політиці щодо стандартів для відновлюваних видів палива, регуляції використання землі, екологічної інспекції і ринкового розподілу води. Варто уникнути дурних жестів на зразок накопичення зерна через запровадження заборони на його експорт (Індія вже це робить).

Тиск на економіку і внутрішню політику Росії, а також на її внутрішній мир, доведеться будувати довго. Але він буде грізним. Путін не усвідомлює цю очевидну реальність. Він знає, що потрясіння в економіці Заходу через санкції проти Росії - це вичерпний актив для нього. Пристосування вже відбувається. Досить скоро з’являться зацікавлені сторони, які будуть отримувати вигоду від вигнання Росії. Суспільство змириться і звикне до незручностей. Через рік чи два сама ідея повернення російських енергоносіїв, зерна чи мінералів на світовий ринок буде вважатися скоріше шкідливою, ніж навпаки. Ресурс Росії, який останні два десятиліття не використовувався, - це висока здатність Путіна відступати. Коли війна з Україною почалася не так, як він планував, він звузив свої амбіції, зосередившись на Донбасі. Він сподівається, що там він зможе оголосити перемогу, а також перемир’я в будь-який момент, коли хвиля війни розвернеться проти нього.

Звісно, перешкодою лишається мовчазна впевненість деяких чиновників на Заході, що війна вже закінчилася, хоча стрілянина досі триває. Рішення вже не за горами не залежно від того, чи піде Україна в контрнаступ восени. Дехто готовий мовчки погодитись на незаконну путінську окупацію сходу України. І, можливо, це найбільша причина, чому члени західного альянсу не поспішають завдати Путіну нову поразку, розблокувавши експорт зерна через Одесу.

Нагадаємо, РФ блокує вивезення з українських портів зерна і тим часом сама розкрадає елеватори на окупованих територіях.

Під тиском світового товариства для розблокування морських шляхів з нашої країни стало відомо, що Анкара та Москва досягли попередньої домовленості про постачання української сільськогосподарської продукції через Чорне море. При цьому з Києвом ці держави питання не узгоджували, а безпосередньо Туреччина є однією з країн, яка купує зерно, вкрадене росіянами в Україні. 

Згодом речник МЗС України Олег Ніколенко попередив, що Росії не можна вірити, коли вона переконує, що дасть "гарантії безпеки" суднам, які входитимуть в українські порти, аби забрати зерно.