У Байдена серйозна проблема з довірою в Азії – Foreign Policy

Колишній високопоставлений сінгапурський дипломат Білахарі Каусікан відомий своєю відвертістю. Але його нещодавні коментарі про радницю Адміністрації Барака Обами з національної безпеки Сьюзан Райс стали ще більш різкими, ніж зазвичай. "Райс була б катастрофою", - написав він на Facebook в серпні, коли кандидат в президенти від Демократичної партії Джо Байден, як повідомляється, розглядав Райс в якості кандидатки у віцепрезиденти. Каусікан назвав Райс (ймовірного кандидата на посаду держсекретаря або міністра оборони в разі перемоги Байдена) людиною, з поганим баченням КНР. "Вона була серед тих, хто вважав, що Сполученим Штатам слід вважати, що необхідно посилити конкуренцію, щоб змусити Китай співпрацювати в боротьбі з кліматичними змінами, що є фундаментальним нерозумінням характеру міжнародних відносин". Його передбачення в разі перемоги Байдена: "Ми оглянемося на Трампа з ностальгією", пише Джеймс Крабтрі для Foreign Policy.

Автор зазначає, що якщо гострі погляди дипломата характеризували його як інтелектуала в Азії, то це справа зовсім інша. Тією ж мірою, яка здивує багатьох у Вашингтоні, друзі США в регіоні турбуються про перемогу в Байдена, і це має ще більше значення для таких життєво важливих партнерів, як Японія та Індія. У Сполучених Штатах критики Трампа як зліва, так і справа знаходять його образливим і зневіреним від його політики, і вважають, що будь-який правовірний іноземець теж так вважає. Можливо, так відбувається в багатьох країнах Європи, але не в багатьох країнах Азії. Офіційні особи в Токіо, Тайбеї, Нью-Делі, Сінгапурі та інших столицях затишно уживаються з Трампом і його жорстким підходом до Китаю. Перспектива байденівського президентства, навпаки, навіває неприємні спогади про епоху Обами, яку багато хто в Азії згадує як розрізнену і м'яку стосовно Пекіну. Чи правильний це спогад чи ні - не в цьому справа. У Байдена є проблема з довірою в Азії, і вона може виявитися важкою, пише Крабтрі.

У своїй промові на з'їзді демократів Байден назвав чотири пріоритети для своєї адміністрації, включаючи розв'язання проблеми ковіду та просування расової справедливості. Управління Китаєм, життєво важливою проблемою серед азійської зовнішньополітичної еліти, не було цьому списку.

Подібний недогляд можна помітити, наприклад, в Токіо, де в квітневій статті в American Interest були добре відображені погляди Японії на Трампа. Есе "Чесноти китайської стратегії конфронтації" написав анонімний співробітник японського МЗС. Воно вийшло злісним стосовно китайської політики епохи Обами, чия "пріоритетна місія завжди полягала в тому, щоб взаємодіяти з Китаєм", а не конкурувати з ним. Політика Трампа була недосконалою, стверджував автор, але його більш рішучий підхід до Пекіну вітається в Токіо. "Чи хочемо ми, якщо можливо, повернутися у світ до Трампа?" запитав японський чиновник. "Для багатьох осіб, які приймають рішення в Токіо, відповідь, ймовірно, "ні", тому що погано реалізована, але принципово правильна стратегія [за Трампа] краща, ніж добре реалізована, але двозначна стратегія [за Обами]".

Справедливості заради варто сказати, що анонімна стаття являє собою всього лише один штам мислення в Токіо. Але її публікація майже напевно вимагає офіційного схвалення МЗС, що дозволяє припустити, що вона відображає точку зору багатьох високопоставлених чиновників. І вона перегукується з тим, що говорили за лаштунками в Японії ще в кінці 2019 року. Тоді високопоставлені чиновники та аналітики у закордонних справах здавалися дивно оптимістичними щодо того, що буде означати ще один термін Трампа. Обрання Байдена, навпаки, ризикнуло б повернутися до підходу, який багато характеризували як відсутність політичної волі до управління і стримування Китаю.

Подібна лінія мислення ховається і в Нью-Делі. Виступаючи торік, міністр закордонних справ Індії Субрахманям Джейшанкар відштовхнув від себе тих, хто вважав, що Трамп завдав шкоди зв'язків з Індією. "Те, що я бачив з Трампом за останні два-три роки, зовсім не було традиційною американською лінією", - сказав він. "Насправді, у вас є великі сміливі рішучі кроки в деяких областях політики".

У міру того як він бореться з китайсько-індійськими відносинами, які стрімко погіршуються, Нью-Делі, швидше за все, буде все більше цінувати хаотичну, але сильну антикитайську політику Трампа. Принаймні, прихід Байдена може ускладнити стратегічне положення Індії, як недавно стверджував коментатор із закордонних справ Раджа Мохан, пророкуючи, що Байден буде менш конфронтаційним з Китаєм і покінчить з поблажливим підходом Трампа до Росії. "Нові напруги у відносинах між США і Росією і китайсько-американське зближення за Байдена, безсумнівно, ускладнять відносини з великою державою Індією", - написав він.

Аналогічні побоювання викликає Тайвань, де зовнішньополітичні чиновники з цілком зрозумілих причин чутливі до змін в політиці США щодо Китаю, і де в ході недавнього візиту міністра охорони здоров'я і соціальних служб США Алекса Азара було підкреслено поглиблення зв'язків з Вашингтоном. "Тайвань отримав вигоду під час першого терміну правління Трампа", - сказав віцеголова Global Taiw Чи-тин Є. Він добавив, що багато на Тайвані підтримають "нинішній курс проти неперевірених передвиборчих обіцянок".

Кампанія Байдена не погодиться азійськими партнерами. Багато в чому вони матимуть рацію. Друга адміністрація Трампа, ймовірно, завдасть значної шкоди регіону, від його зневажливого і транзакційного підходу до чинних американських альянсів до невеликого, але висхідного ризику дестабілізаційного військового конфлікту з самим Китаєм. Вірно також і те, що сумніви щодо Байдена далеко не універсальні. Багато хто в регіоні вітають менш конфронтаційний період американської дипломатії та сподіваються на новий період примирення.

"Обидві держави повинні виробити modus vivendi (латинська фраза, що означає згоду сторін співіснувати з різними поглядами на певний об'єкт незгоди - ред.), який буде конкурентоспроможним в одних областях, не дозволяючи суперництву отруїти співробітництво в інших - перспектива, більш ймовірна за Байдена, ніж за Трампа", - недавно писав прем'єр-міністр Сінгапуру Лі Сянь Лун.

Більш того, Байден вже сформулював більш жорстку політику щодо Китаю, ніж Обама. Він назвав лідера Китаю Сі Цзіньпіна "бандитом" на одних з президентських дебатах на початку цього року. В іншому виступі він зобразив Китай "авторитарною диктатурою". Як і більшість американських політичних лідерів, він давно відмовився від ідеї про те, що Китай можна змінити, стверджуючи замість цього, що Сполучені Штати повинні конкурувати зі своїм азійським суперником.

Його кампанія також відправляла тонкіші сигнали азійській аудиторії, не в останню чергу, звернувшись до Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). Кампанія натякала, що Байден буде виступати за участь в регіональних зустрічах, які так часто пропускає Трамп.

"АСЕАН необхідна для розв'язання серйозних проблем, як зміна клімату та глобальна охорона здоров'я", - написав недавно в Twitter Ентоні Блінкен, один зі старших радників Байдена. "Президент Байден приїде і залучить АСЕАН до розв'язання критичних питань".

І все ж, попри те, що Байден і його команда просувають цей жорсткіший антикитайський тон, вони стикаються з декількома дилемами. Перша стосується прав людини. Байден зробив це питання центральним в більш жорсткому підході до Пекіну, часто підкреслюючи жахливе становище мільйонів етнічних мусульман-уйгурів в Сіньцзяні. "Я поставлю цінності в центр американської зовнішньої політики", - сказав він в жорстко сформульованій заяві, яку також було присвячено Тибету. Це може бути привабливим для американських прогресистів, але в Азії це супроводжується менш вдалим підтекстом Вашингтона.

Потім виникає друга проблема, пов'язана з суперечливими пріоритетами, найбільш очевидним з яких є проблема зміни клімату.

"Сполученим Штатам дійсно потрібно бути твердими з Китаєм", - писав недавно Байден. "Найбільш ефективним способом розв'язання цієї проблеми є створення єдиного фронту союзників і партнерів США для боротьби зі зловживаннями та порушеннями прав людини з боку Китаю, навіть в той час, коли ми прагнемо співпрацювати з Пекіном з питань, в яких сходяться наші інтереси, таким як зміна клімату".

Враховуючи на тривогу, відсутність інтересу до питань клімату, ця напруженість ніколи не турбувала Трампа. Байден не може не хотіти цього, і перебуває під величезним тиском, щоб домогтися прогресу від своєї власної партії. Будь-яка надія на це, однак, вимагає взаємодії з Китаєм як найбільшим у світі виробником вуглекислого газу і забруднювача повітря на планеті. Для таких критиків, як Каусікан, саме це зміна балансу питань передбачає, що Байден може повернутися до того, що він назвав кашоподібною сумішшю пріоритетів Обами.