Трансформація енергетичної галузі призведе до зміни геополітичної ситуації в світі — Foreign Policy

Останнім часом людство неабияк турбує проблема зміни клімату. Ознак того, що «енергетична трансформація» світу набирає обертів можна побачити вдосталь. Губернатор Каліфорнії підписав розпорядження про заборону продажу нових автомобілів, що працюють на бензині, до 2035 року. Китай, відповідальний за понад чверть світових викидів вуглецю, пообіцяв стати вуглецево нейтральним до 2060 року. Схоже, що світ почав відчувати термінову потребу призупинити зміни клімату на фоні бурхливих пожеж в Каліфорнії та сильних ураганів на узбережжі Перської затоки, пише Foreign Policy.

Трансформація енергетичної галузі матиме глибокі наслідки для глобального порядку. Китай, ймовірно, продовжить збільшувати власну потужність, тоді як «нафтові країни» ризикують втратити свою впливовість.

Насправді геополітичні наслідки переходу до чистої енергії будуть набагато більш тонкими і складними. Багато сучасних прогнозів щодо зміни глобального енергетичного порядку, швидше за все, виявляться помилковими, а для того, щоб побачити реальні наслідки знадобиться кілька десятиліть.

Прогнозується, що Китай отримає домінування на новому ринку чистої енергії. Однак навіть якщо Пекін домінуватиме у виробництві сонячних панелей, акумуляторів та інших «чистих технологій», він не досягне того самого масштабу геополітичного впливу, який, для прикладу, мають Саудівська Аравія та інші країни Близького Сходу, які фактично керують поставками нафти.

Геополітичні важелі у цих двох випадках дуже різні: Китай може мати владу над новим ринком обладнання для переходу до чистої енергії, виробляючи його найдешевше, але якби Китай відмовився від експорту сонячних панелей з геополітичних причин, це не призвело б до енергетичного колапсу в світі. Обмеження поставок акумуляторів може призвести до подорожчання та затримок, але це не вплине на здатність людей пересуватися на своїх транспортних засобах сьогодні.

Такий сценарій різко контрастує з раптовим припиненням експорту нафти або природного газу, що може спровокувати різкі стрибки цін або спричинити відключення опалення в житлових будинках.

Китай також домінує на ринку деяких видів сировини, таких як літій та кобальт, які є критично важливими ресурсами для багатьох технологій чистої енергії, таких як акумулятори. Це, природно, породжує ризики, особливо у військових та комунікаційних сферах, де ці товари також мають важливе значення. І все ж, існує критична різниця між важелями впливу виробництва важливої промислової сировини та постачанням енергії, без якої повсякденна діяльність людей припиняється.

Будь-яка затримка, спричинена зупинкою експорту технологічних елементів для галузі чистої енергетики з Китаю, не може різко вплинути на ціни на енергію, до того ж, ринки та компанії зможуть адаптуватися та знайти альтернативи. Зростаючий попит стимулюватиме виробництво на нових місцях.

Держави, які стали потужними завдяки видобутку викопного палива, не зможуть вчасно диверсифікувати свою економіку, якщо світ перейде до ринку чистої енергії, якщо вірити прогнозам.

Однак більш вірогідно, що протягом багатьох десятиліть, необхідних для досягнення кліматичних цілей Паризької угоди, нафтові країни не відчують особливої загрози для своєї економіки.

Коли попит на нафту досягне піку, а потім поступово почне падати, саме виробники найти, такі як Кувейт, Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати, зможуть продовжувати продавати свою нафту найдовше.

Більш того, «кліматична політика» повинна зосереджуватись не лише на парникових газах, що виділяються при спалюванні палива, але й на інтенсивності вуглецю протягом усього виробничого циклу.

Можна припустити, що зменшення попиту на нафту та газ призведе до зниження цін, а це означає, що навіть якщо нафтовики збережуть свою частку ринку, вони все одно зазнають втрат доходів. Проте, реальність може бути складнішою.

За відсутності постійних інвестицій видобуток з родовищ буде скорочуватися приблизно на вісім відсотків на рік. За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), попит на нафту не впаде так швидко, навіть якщо Паризькі кліматичні цілі будуть досягнуті.

Інвестори можуть припинити виділяти кошти на нафтову галузь, враховуючи те, що вона почне занепадати. В результаті цього попит почне перевищувати пропозицію, що призведе до дефіциту нафти.

Існують прогнози, що нафтогазові компанії затримають енергетичний перехід.

При цьому, деякі країни-лідери в нафтовій галузі можуть стати лідерами в новій галузі чистої енергії.

Росія – країна, яка є однією з найпотужніших нафтодержав, за прогнозами, зазнає значних втрат внаслідок енергетичного переходу.

Насправді важелі впливу Москви як провідного постачальника природного газу до Європи можуть навпаки зрости протягом перехідного періоду. Згідно зі сценарієм МЕА, попит на природний газ в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні зросте протягом наступних двох десятиліть. В Європі попит на природний газ впаде, але оскільки Росія є найдешевшим постачальником газу для Європи, її частка на європейському газовому ринку може зрости.

Росія могла б фактично отримати посилення геополітичного впливу завдяки кліматичним змінам. Як і Китай, вона є впливовим гравцем у галузі ядерно-енергетичних технологій з нульовим рівнем вуглецю.

Китай обіцяє, що зведе викиди вуглецю до нуля до 2060 року та збільшить виробництво атомної енергії в чотири рази.

Сполучені Штати, Німеччина та інші колишні лідери цього сектору поступилися своїми позиціями Росії та Китаю, і сьогодні Росія є провідним експортером ядерних реакторів. Росія вміло використовує свою роль експортера ядерної енергії для посилення свого геополітичного впливу та формування власних правил.

Перехід до чистої енергетики створить багато нових геополітичних ризиків.

Різка трансформація енергетичної галузі матиме глибокі геополітичні наслідки. Лідери країн повинні переглянути власну сферу національної безпеки та підготуватися до нової геополітики, резюмує журнал.