Трамп більше за всіх вдається до санкцій, ніж будь-який інший його попередник — Economist

Білий дім під час президентства Дональда Трампа частіше, ніж при будь-якому іншому президентові, вдається до фінансових санкцій. При цьому, в "чорний список" глави американської держави потрапляють не окремі країни, як Іран або Венесуела, а цілі союзи світових держав, пише The Economist.

Згідно з даними, зібраними юридичною фірмою Gibson, Dunn & Crutcher, у свої перші три роки на посаді президента Трамп додав понад 3100 осіб і компаній в санкційний лист Управління з контролю за іноземними активами, підрозділом Міністерства фінансів. Для порівняння, Джордж Буш за всі вісім років у Білому домі додав в цей лист 3474 людини. Адміністрація Трампа не тільки розширила дію санкцій, але і додала нові моделі. Наприклад, заборонила торгувати державними облігаціями Венесуели.

Як зазначає видання, Євросоюз і ООН також використовують санкції для вирішення своїх завдань, але Америка має особливе значення, тому що розташована в центрі світової фінансової системи. У людини під санкціями заморожують активи в США, а компанії, які працюють в країні або роблять платежі в доларах, відчувають складності при роботі з таким клієнтом. У людини в списку санкцій не вийде відкрити банківський рахунок, отримати активи або зарплату навіть у віддалених від США, країнах. Схожий ефект позначився на китайському цифровому гіганті Huawei, який тепер не може робити закупівлі в американських компаніях.

Трамп використовує санкції в якості політичного важеля в суперечках на вищому рівні. У вересні, запроваджуючи заходи проти національного банку Ірану, він оголосив, що це будуть "найсерйозніші з коли-небудь існували санкцій".

В минулому місяці, коли президент Туреччини Ердоган почав наступ у Сирії, Трамп пригрозив "швидко зруйнувати турецьку економіку", коли Міністерство фінансів запровадило санкції проти трьох офіційних осіб Туреччини.

Однак без гучних заяв його адміністрація також покарала безпрецедентне число людей, яких звинувачують у корупції чи порушення прав людини в неочевидних країнах. До того ж завдяки закону Магнітського", який вступив в силу в 2016 році, Америка має право вводити санкції проти громадян навіть тих країн, де не існує державної програми санкцій.

Така хвиля санкцій, на думку помічника секретаря в Міністерстві фінансів, відображає інноваційний "фінансове мистецтво управляти державою", яке практикує глава Білого дому. Такий підхід повинен здаватися ідеальним президента, який хоче натиснути на іноземців, але не хоче для цього посилати війська або бомбардувальники.

Особистість Трампа, вважає британська газета, також відіграє важливу роль. Міністр фінансів особисто оголошував про кожних прийнятих санкції замість того, щоб залишити це підлеглим, як робили до нього. За його словами, половину свого робочого часу він витрачає на розробку обмежувальних заходів. Адам Сміт з Gibson, Dunn & Crutcher зазначає, що ввести санкції проти людей або компаній швидше і простіше, ніж прийняти будь-які інші заходи.

Однак це піднімає інше питання: чи працюють санкції?

На думку Сміта, в плані тактики це здається гранично ясним, що люди під санкціями, стають нещасними. Проте в плані стратегії насправді незрозуміло, досягають санкції своїх цілей. Уряд Трампа заявило, що для зняття санкцій президент Венесуели повинен піти у відставку, а Іран змінити свою зовнішню політику. Обидва вимоги здаються малоймовірними. Так само очевидним, що заходи фінансового тиску змінюють поведінку окремих осіб.

Організація Джона Прендергаста The Sentry у своєму дослідженні вказує на успішне зміна в поведінці громадян Ліберії і Судану, однак навіть у цій роботі зазначається "погана концептуальна опрацювання, узгодженість дій, виконання і застосування". Через нестачу персоналу деякими списками просто нехтують. В цілому, згідно з доповіддю Рахункової палати США, американське уряд практично не уявляє, як добре працюють санкції або наскільки вони ефективні.

Як зазначає The Economist, якщо санкції не здатні змінити поведінку, вони можуть стати інструментом стримування, а дорогий і досить деспотичної екстериторіальної формою покарання. З часом іноземні держави можуть приступити до створення обхідних варіантів, які знизять ефективність санкцій, і тоді вийде, що адміністрація Трампа послабила одне з найсильніших невійськових засобів впливу. Але ці обхідні варіанти не так просто створити, поки Америка є провідним фінансовим центром.

принаймні зараз, санкційна політика Трампа є яскравих плямою на іншому гідною жалю зовнішній політиці.