The Guardian розповідає, чому важливо вміти казати «ні»

Коли нам важко сказати «ні» на роботі чи вдома, наші обов’язки можуть швидко стати «безмежними». Для підтримки психічного здоров'я акцент на власних потребах і можливостях має вирішальне значення. «Ні» - крихітне, але все-таки могутнє слово. Що ви відчуваєте, коли говорите «ні»? Силу? Тривогу? Провину? Як часто ви говорите «ні»?

У липні, коли американська гімнастка Сімона Байлз відмовилася брати участь в Олімпійських іграх, посилаючись на емоційне виснаження, яке вплинуло на здатність спортсменки виступати, її «ні» здивувало багатьох, пише The Guardian.

Багато людей підтримували спортсменку, але в США думки розділилися за політичною лінією. Білі спортивні експерти-чоловіки називали її «егоїсткою». Подібна ситуація склалася і тоді, коли тенісистка Наомі Осака у травні знялася з чемпіонату Франції, говорячи про «напади депресії» та «величезні хвилі тривоги».

Для обох жінок після цілого життя інтенсивних тренувань рішення відмовитися від участі у змаганнях було важким. Але повідомлення чітке: вони хотіли вийти із систем, які їх пригнічували.

Відома спортсменка, така як Байлз, відмовилася від участі у грандіозній глобальній спортивній події, щоб віддати пріоритет своєму душевному стану.

«Олімпійські ігри виснажують емоційно. Ви витрачаєте роки, плануючи одну мить, і на вас падає зовнішній тиск, який своєю чергою провокує величезну внутрішню напругу. Більшості людей це важко зрозуміти», - каже тренер з легкої атлетики Стів Мегнесс.

Мегнесс досліджував цю проблему давно. Він говорить про «глибоке нерозуміння» того, що ця проблема насправді означає.

«Легким рішенням для Байлз було змагатися далі, незважаючи ні на що. Таке рішення у більшості випадків підтримає публіка. Але набагато важчим було рішення сказати «ні», - додає Мегнесс.

На думку Мегнесс, корінь сили полягає в тому, щоб зрозуміти, на що ви справді здатні.

«Це усвідомлення себе, оцінка того, де ти знаходишся, і чи обрав ти правильний шлях уперед. Погляньте на альпініста, який рухається до своєї мети, до вершини гори. Він повинен чітко розуміти свої можливості, оскільки труднощі не допомагають досягнути вершини гори, а тягнуть вниз», - пояснює експерт.

Однак слово «ні» є потужним не лише для спортсменів. Оскільки психологічні теми все більше вкорінюються у повсякденному лексиконі, «особисті кордони» стали популярним словосполученням. Але в міжособистісних стосунках визначення особистих обмежень може бути проблематичним.

«Ми живемо в суспільстві, яке не підтримує індивідуальні інтереси та думки про себе», - каже психолог Недра Тауваб.

«Ми постійно живемо в просторі інтересів інших. Ми думаємо про те, як відреагують інші люди на наші рішення та вчинки: чи вони будуть гніватися, чи встановлення особистих меж зруйнує відносини. Піклуватися про інших це нормально, але коли ваше життя проходить у відсутності здорових кордонів для себе, ми повинні звернути на це увагу», - каже Тауваб.

«Як темношкіра жінка, Байлз постійно була змушена враховувати думку інших», - додає Тауваб.

«Іноді ми повинні бути більш егоїстичними і виступати за власні потреби. Для того, щоб нам було добре, потрібно змінити уявлення про те, що особисті інтереси викликають гнів оточуючих. Я щаслива бачити, як люди виходять і кажуть: «Я так почуваюся, і я більше не можу терпіти», тому що це надихає інших», - вважає психолог.

Коли є ієрархія влади, наприклад, на робочому місці, сказати «ні» може бути особливо важко. Але оскільки кордони між роботою та рештою нашого життя стають все більш розмитими, через те, що значна частина людей працює дистанційно, це питання стає ще важливішим.

«Дослідження показують, що люди, які заздалегідь встановлюють свої особисті межі, такі як своєчасне припинення роботи, відпустка або надання пріоритетів діяльності, не пов’язаній з роботою, набагато краще керують своїм психічним здоров’ям»,- каже психолог Джо Яркер із Бірбекського університету в Лондоні.

І Яркер, і Тауваб вважають, що практика може допомогти.

«У будь-яких відносинах з різним балансом сил часто саме емоції викликають обмеження, тому що ми відчуваємо загрозу чи вразливість. Це особливо помітно, коли ми виснажені або під великим тиском. Але якщо ми хочемо результатів, нам потрібно керуватися логікою і розумом, розуміючи бажаний результат. Просто вимкнути емоції не так просто, але підготовка до розмов про особисті кордони, що чітко визначають фактори, які потрібно змінити, а не просто сказати, що ви відчуваєте себе перевантаженим, допоможе побудувати більш рівноправну взаємодію», - каже Яркер.

Іноді важко висловлювати власну думку, адже з’являється страх, що вас будуть засуджувати. Але Яркер зазначає, що завдання керівництва полягає у створенні культури, в якій працівники відчувають, що їх слухають.

«Нові стандарти виконавчої влади з охорони праці, сформульовані урядом, щоб допомогти роботодавцям впоратися з причинами стресу, пов'язаного з роботою, стверджують, що організаціям слід застосовувати запобіжний підхід з точки зору психосоціального ризику. Регулярні перевірки команди, де визначаються очікування, можуть допомогти, а кожен з нас може окремо подумати про те, що потрібно для процвітання, і попросити про це», - зазначає психолог.

«Чи дійсно ми неправильно вживаємо слово егоїст, коли люди чітко розуміють свої потреби? Так, я думаю, що так. Ми повинні подумати про те, що насправді маємо на увазі, коли використовуємо це слово. Якщо я беру вихідний на роботі, це не означає, що я егоїст. Головне - це вчасно говорити «ні» або «досить» у розмовах, ніби освоюючи нову навичку. Ми можемо почати з маленьких особистих кордонів на кшталт: «Я передзвоню вам», якщо ви не готові говорити з кимось зараз. З практикою впевненість все більше нарощується», - каже Тауваб.

«Наша здатність встановлювати особисті кордони пов'язана з тим, який життєвий досвід ми маємо. Не дивно, що людям, які не відчували турбот або не помічали дорослішання, може бути важко встановити особисті кордони через несвідомий страх перед відмовою. Це стосується сімейної динаміки, дружби та колег, але особливо романтичних стосунків», - каже психотерапевт Аманда Маджор.

«Однак коли люди встановлюють занадто різкі особисті межі або дуже часто говорять «ні», це можна пояснити тим, що вони побоюються, що якщо не тримати людей на відстані витягнутої руки, це зробить їх емоційно вразливими», - додає Маджор.

Популярний жарт каже: «Чому самозакоханий нарцис перейшов дорогу? Він думав, що це особистий кордон». Звідси випливає, що перетин кордонів інших - це сфера позбавлених емпатії людей. Проблема в тому, що те, що кожна людина має на увазі під словосполученням «особистий кордон», може бути дуже різним, зазначає психолог.

«Більшість людей, які зверталися до мене, відчували, що їх потреби не враховуються. Зрештою показником здорових відносин є рівноправність та повага», - додає Маджор.

Чесність - це позиція, до якої потрібно прагнути. Для будь-якої людини вміння вчасно сказати «ні», може принести спокій та впевненість, на які вона заслуговує, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

The Guardian розповідає, як позбутися тривожних думок

Нам всім знайоме почуття, коли ми знаходимось у важкому становищі, а якщо хтось добиває вас ще більше, це точно не змушує почуватися краще. Це просто робить вас більш розбитим. The Washington Post розповідає про правильні та неправильні способи підтримати людину, яка переживає важкі часи морально чи емоційно.