The Guardian: Мобілізація в Росії доводить, що Путін втратив зв’язок з реальністю

Остання промова Владіміра Путіна, в якій він оголосив про початок часткової мобілізації, а також пригрозив Заходу, відновить страх перед безвідповідальним ядерним шантажем. Але загалом його слова повинні більше додавати впевненості, ніж тривожити.

Хороша новина полягає в тому, що путінське оголошення надзвичайних заходів свідчить, що він визнає поразку Росії у війні за розширення імперії. Не така вже й хороша новина - це те, що якщо він сам повірить хоча в крихітну частку брехні і фантазій, якими була переповнена його промова, тоді його зв’язок з реальністю ще слабший, ніж всі підозрювали. Про це в статті для The Guardian пише експерт організації Chatham House Кір Джайлз.

Росія збирається мобілізувати 300 тисяч солдатів. Це провокує питання, чи Путін розуміє, що його армія вже не здатна навчити і озброїти навіть меншу кількість підкріплення, яке вдалося зібрати раніше. Оскільки російський парламент ухвалив закон про суворі тюремні терміни для тих, хто буде ухилятися від служби в армії, ситуація, схоже, дуже скоро перетвориться на «гру в стілець»: опинившись за гратами за відмову йти на війну, російських в’язнів можуть все ж завербувати, пообіцявши анулювати їхні вироки.

Насправді, майже жодні розповіді Путіна не витримують бодай хвилину критичного мислення. Він стверджує, що Росія нібито перемагає у війні з Україною, але сили Заходу на стільки могутні, що тепер потрібно ще більше «обкопатися», щоб мати змогу продовжувати бій. Маріонеткові режими в Україні повинні провести референдуми, щоб приєднатися до РФ, але ніхто в Москві вже не сумнівається, що вони хочуть цього приєднання. Російська армія нібито захищає суверенітет і територіальну цілісність самої Росії, але чомусь для цього захисту потрібно поглинути частини чужої країни. Путін каже, що мета війни - це лише «визволити» Донбас, але для цього чомусь потрібно окупувати значно більшу частину України. Тож лінія фронту розтягнулася на тисячу кілометрів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

У Росії погрожують неповерненням до переговорів після "референдумів", та є одне "але"

Для тих, хто стежить за Росією вже давно, найбільш вражаючим аспектом промови Путіна було те, як мало змінилися його твердження про Україну і світ з початку вторгнення в лютому. Центральний міф досі говорить, що Захід нібито хоче знищити Росію. Тепер це твердження прикрасили вигадкою, що російській державі загрожує західна зброя масового знищення. Але в усьому іншому промова прозвучала так, ніби зіткнення російської армії з жорстокою реальністю впродовж останніх шести місяців взагалі ніяк не вплинуло на погляди Путіна.

Автор наголошує, що слова російського автократа були призначені для внутрішньої аудиторії, яка зобов’язана приймати або хоча б терпіти ту версію світу завбільшки з горошину, яку пропонує Путін. Але вони також містили вже знайомі ядерні напівпогрози і натяки, які повинні були б дати лідерам Заходу привід ослабити підтримку України, якщо вони його шукали. Але навіть тут прозвучали нотки відчаю. «Це не блеф», - сказав Путін, визнавши, що всі його попередні погрози на адресу Заходу - ядерні чи неядерні - були порожніми, так само як і всі російські «червоні лінії», які стерлися, зіштовхнувшись з західною рішучістю.

Промова Путіна - це визнання, що Росія не здатна перемогти на полі битви, а тому, щоб здолати Україну, потрібна перемога в іншому місці. Ця перемога, як сподівається російський президент, буде досягнута через позбавлення Києва міжнародної підтримки. Це випробування сміливості західних лідерів, особливо тих, які читають ядерні погрози російської пропаганди, а не доктрину країни. Остання описує доволі вузько визначені обставини, за яких ядерна зброя може бути застосована чи хоча б корисною.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Пелосі: Україна має перемогти у війні, яку розв'язала Росія

Поспішом оголошені референдуми на окупованих територіях - це ще одна ознака, що Росія шукає способи відбити бажання в прихильників України допомагати їй визволити своїх людей. Проголошення захоплених регіонів України частиною Росії дозволить Москві виставити будь-які спроби Києва визволити своїх громадян від російської окупації як атаку проти РФ. Звісно ж, ніхто не сумнівається в тому, якими будуть результати цих «референдумів». «Правильні» цифри будуть забезпечені за рахунок додавання голосів з самої Росії. І дуже вірогідно, що, як і в Криму в 2014 році, вибір, вказаний в бюлетені, не буде вибором взагалі.

Автор вважає, що реакція Заходу очевидна: потрібно продовжувати підтримувати Україну, щоб Росія й далі програвала, і при цьому пильно стежити за реальними ядерними позиціями Москви, а не риторикою на телебаченні.