Підтримати
Якщо США не продемонструють сміливішого лідерства щодо довгострокової безпеки України на саміті НАТО у Вільнюсі, історики можуть одного дня запитати: «Хто втратив Україну?». І відповідь може бути такою, що шокує: президент Джо Байден.
«Я кажу це після спілкування з широким колом людей в Києві минулого тижня, перед тим як покинути Україну в суботу, на 500-й день найбільшої війни в Європі з 1945 року. Тут все ще зберігається надзвичайний бойовий дух, який я застав під час мого останнього візиту в лютому. Але за п'ять місяців деякі люди, здається, постаріли на п'ять років. Вони виснажені. Кількість жертв, військових і цивільних, продовжує зростати», - пише в статті для The Guardian британський історик Тімоті Гартон Еш.
Він пригадує, як разом з іншими представниками «Європейської ради з закордонних справ» став свідком панахиди за українською письменницею Вікторією Аделіною в Михайлівському соборі. Вона загинула від російського обстрілу, коли приїхала в Краматорськ, щоб задокументувати воєнні злочини Росії. Британський історик підкреслює, що поки адміністрація Байдена на кожному кроці боїться ескалації, Владімір Путін продовжує ескалацію. Зокрема, російська армія підірвала Каховську дамбу. Екоцид доповнив геноцид.
Згідно з нещодавнім опитуванням, 78% українців заявили, що їхні близькі родичі або друзі були поранені або вбиті з моменту повномасштабного вторгнення Росії минулого року.
«Біль частково маскується адреналіном опору, але після війни країна зіткнеться з широкомасштабною травмою. Священик розповів нам про солдата, який повернувся після кількох місяців на фронті, але не міг заснути. Вдома було надто тихо», - пише Еш.
Високопосадовці Міноборони України визнали, що контрнаступ цього літа просувається повільно, зіштовхнувшись з російськими мінними полями і численними лініями оборони на півдні. Великий наступ об’єднаних сил, який мають провести бригади, навчені і озброєні на Заході, ще попереду. Але в такій війні перевага, як правило, на боці укріпленої оборони. Важливо і те, що Росія досі сильніша в небі. Звідси постійні наполягання України на потребі в більшій кількості систем протиповітряної оборони, а ще винищувачів F-16.
«В опитуванні, проведеному в травні цього року, 87% українців заявили, що вони оптимістично налаштовані щодо майбутнього своєї країни, але в приватних розмовах спостерігається все більш тверезий настрій. Нам розповіли, що кожна п'ята українська дитина зараз перебуває за межами країни», - пише британський історик.
Президент Київської школи економіки Тимофій Милованов прогнозує, що за нинішніх тенденцій робоча сила скоротиться на третину протягом наступних кількох років. Потрібно створити робочі місця, житло і школи, без яких мільйони українців не повернуться з-за кордону. І це непростий виклик.
«Тому, коли я запитую: «Хто втратив Україну?», - я не маю на увазі програш у війні. Я маю на увазі втрату миру: виснажену, спустошену, травмованукраїну, в якої вкрали частину території і яка перебуває в підвішеному стані. Бо це тепер жорстока, мстива мета Путіна: якщо він не може змусити Україну повернутися до складу Російської імперії, він намагатиметься її зруйнувати», - вважає Еш.
Він переконаний, що тут відповідальність знову лягає на плечі США. Американська військова підтримка необхідна Україні для перемоги у війні. Довгострокова безпека необхідна Києву для досягнення миру. Без безпеки буде мало інвестицій, менше репатріантів, не буде успішної реконструкції. А це, зрештою, означає, що членство в НАТО для України критично важливе.
Хоча американська військова і економічна допомога Україні була масштабною і незамінною, Європа зараз випереджає США у своїй стратегічній позиції щодо країни, яка перебуває у стані війни.
«ЄС зробив те, чого не зробив НАТО: недвозначно заявив про свою прихильність до членства України. Як по всій Центральній і Східній Європі з 1989 року, це вже справляє трансформаційний вплив на політику країни. Адже всі в Україні тепер переслідують цю велику спільну мету - «приєднатися до Європи». Неурядові експерти й активісти розповіли нам, що вони насправді хочуть більш жорстких умов членства в ЄС, боротьби з корупцією, зміцнення верховенства права та покращення врядування. Чотирирічний пакет підтримки ЄС у розмірі 50 мільярдів євро формує внутрішній порядок денний реконструкції і реформ», - йдеться в статті.
Європейці також випереджають США, коли йдеться про необхідність рішучої заяви на саміті у Вільнюсі щодо майбутнього членства України в НАТО. І йдеться не лише про Центральну і Східну Європу. Один київський аналітик вказав на «магічну трансформацію» позиції Франції. Президент Еммануель Макрон рішуче висловився на підтримку вступу України до НАТО. Німеччина більш нерішуча, але найбільша проблема Києва зараз у Вашингтоні.
«Українці реалісти. Вони знають, що не можуть вступити до НАТО, поки йде війна. Вони хочуть того, що вони називають «політичним запрошенням», яке буде реалізоване лише тоді, коли умови будуть сприятливими», - пише Еш.
Він додає, що на проміжному етапі українці прагнуть отримати зобов'язання щодо безпеки від провідних держав НАТО, таких як США, Велика Британія, Франція і Німеччина. Іноді їх називають «гарантіями безпеки», але, як пояснив один з експертів, більш точним формулюванням було б «гарантії допомоги у забезпеченні безпеки». Ці держави взяли б на себе зобов'язання продовжити постачання військових засобів, необхідних Україні для боротьби з агресором. Це було б чимось на кшталт того, що США роблять для Ізраїлю, але від багатьох партнерів і з чітким шляхом до можливого членства в НАТО.
На момент написання цієї статті Байден все ще не дійшов до такої позиції. У неділю він сказав журналісту CNN Фаріду Закарії, що Україна не готова до членства в НАТО і що домовленості про безпеку ізраїльського зразка повинні бути доступними, «якщо буде припинення вогню, якщо буде укладена мирна угода». Він підкреслив слово «якщо».
Перехресна перевірка публічних і приватних заяв вищих посадових осіб США свідчить про досить жорстку позицію.
«Членство в НАТО може бути запропоноване як майбутня винагорода за те, що Україна проведе переговори про найкращий мир, який вона може отримати, ймовірно, погодившись на значну втрату території», - пише британський історик.
Якби це стало результатом Вільнюського саміту, в Україні було б величезне розчарування. Еш пише, що в Києві простежують ознаки зростаючого гніву на Захід. Якщо залишити Україну боротися наодинці ще на 500 днів, без твердої обіцянки безпеки в майбутньому, навіть найхоробрішим з хоробрих буде важко відновити свою побиту, виснажену, травмовану країну.
Але якщо Захід надасть Україні військові засоби для перемоги у цій війні, додавши до цього тверду обіцянку майбутнього членства в НАТО після її закінчення, то США отримають Європу, більш здатну захистити себе від ослабленої Росії. Тоді США зможуть присвятити більше власних ресурсів геостратегічній загрозі з боку Китаю.
Остаточне рішення буде прийнято лише цього тижня за столом лідерів у Вільнюсі. У президента США ще є шанс зробити сміливий, по-справжньому стратегічний крок. Історія спостерігає.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google