The Economist: Світ вже не зупинить глобальне потепління, настав час для реалізму

Поділитися
The Economist: Світ вже не зупинить глобальне потепління, настав час для реалізму © unsplash/thomasrichter
Підвищення глобальних температур вже не вдасться сповільнити до 1,5 градуса за Цельсієм, тому потрібні нові цілі.

В 2015 році міністр закордонних справ Маршаллових островів сказав, що якщо допустити підвищення середньої температури в світі на більш ніж 1,5 градуса Цельсієм, це буде «смертний вирок» для невеликих країн, таких як його, які лежать в низовині. Як не дивно, світові лідери, які того ж року зустрілися в Парижі на кліматичній конференції, погодилися з ним. Зараз схожа конференція проходить в Єгипті.

Але тоді в Паризьку кліматичну угоду була вписана мета не допустити глобальне потепління більш ніж на 1,5 градуси за Цельсієм. Країни повинні були координувати спільні дії для скорочення викидів парникових газів, - пише The Economist. Втім, покарання за порушення не було ніякого. Тому ті ж країни, які благочестиво підписали Паризьку угоду, не скоротили свої викиди, щоб досягти установлених цілей. Правда в тому, що глобальне забруднення досі триває.

Світ вже став на 1,2 градуси за Цельсієм спекотнішим, ніж він був до початку промислової ери. Зважаючи на довготривалий вплив тих газів, які вже опинилися в атмосфері, а також на той факт, що припинити нові викиди за день неможливо, можна сказати, що у Землі немає жодних шансів уникнути нагрівання більш ніж на 1,5 градуси. Досі живе надія, що перевищення буде не дуже великим і тимчасовим. Але навіть ці заспокійливі сценарії стають все менш вірогідними.

Наслідки того, що світ не зміг скоротити викиди, катастрофічні. І не лише для коралових атолів у Тихому океані. Пов’язані з кліматом лиха охоплюють простір від Пакистану, значну частину території якого влітку затопили мусони, до Флориди, яка у вересні пережила найбільш смертельний ураган з 1935 року. Навіть менш катастрофічні погодні явища, такі як цьогорічна спека в Європі, все одно завдають надзвичайної економічної шкоди, виводячи з ладу транспорт і інфраструктуру, а також скорочуючи продуктивність.

Реакцією на все це повинна стати доза реалізму. Багато активістів не хочуть визнавати, що мета не допустити підвищення температур на 1,5 градуса вже провалена. Але така відмова лише затягує помилки, зроблені в Парижі, коли світові уряди встановили непосильну мету без будь-якого плану щодо її досягнення. Делегати, які збираються в Єгипті, повинні відчути удар провалу, а не заспокоювати себе фальшивими сподіваннями. Їм потрібно бути більш прагматичними і визнати гірку правду.

По-перше, щоб скоротити забруднення, потрібно значно більше грошей. Грубо кажучи, глобальні інвестиції у відновлювану енергетику доведеться потроїти, хоча цього року вони досягли трильйона доларів. Ці гроші повинні бути зосереджені в країнах, що розвиваються, тому що саме вони генерують найбільшу частину викидів сьогодні. Сонячні і вітрові електростанції дешевше будувати і обслуговувати, ніж більш брудні види таких об’єктів. Але лінії електрозабезпечення потрібно перебудувати, щоб розібратися з проблемою непостійності вітру і сонця.

М’які позики і допомога багатих країн критично необхідні і морально виправдані. Однак, потрібні значно більші суми, ніж вдасться вичавити з західних донорів чи міжнародних організацій на зразок Світового банку. Урядам країн, що розвиваються, особливо з середніми доходами, доведеться співпрацювати з заможним світом, щоб мобілізувати приватне інвестування. Таким країнам потрібно добре попрацювати, щоб покращити інвестиційний клімат. Можливо доведеться поступитися контролем над енергетичною політикою. Донори ж повинні зосередитися на фінансових схемах, які приваблюють приватний капітал. Це може бути звільнення інвесторів від політичних і регулятивних ризиків, отримання часток акцій у приватних проектах і готовність донорів покрити перший транш збитків, якщо щось піде не так. Доведеться робити речі, які їм не сподобаються, але допоможуть найбіднішим країнам закрили вугільні шахти. Але без поступок з обох сторін світ зламається.

По-друге, гірка правда в тому, що викопне паливо не зникне за день. Європа намагається збудувати нові можливості для імпорту газу, втративши доступ до поставок з Росії. І вона це робить тому, що не може знайти іншої альтернативи просто зараз. Деякі бідні країни одночасно інвестують в газ і у відновлювану енергетику. І це досі необхідність, тому що забезпечення громадян електроенергією вже зараз - це теж моральний імператив.

По-третє, оскільки мета не допустити підвищення температур на 1,5 градусів не буде досягнута, знадобляться більші зусилля, щоб адаптуватися до зміни клімату. Адаптація завжди була проігнорованим маленьким кроком в кліматичній політиці, тому що активісти виставляли його як відволікання від необхідності скоротити забруднення чи й взагалі виправдання, щоб ніяких скорочень не робити. Але у будь-якому випадку у світі тепер буде більше повеней, посух, штормів і лісових пожеж. Країн, що розвиваються, це особливо стосується, але не тільки їх. Для багатих країн ці потрясіння - це теж проблема життя і смерті.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі