Підтримати
Напередодні першого туру президентських виборів у Туреччині, який пройшов 14 травня, єдиний кандидат від опозиції Кемаль Кілічдароглу проводив передвиборчу кампанію з посланням про надію, інклюзію і економічне відновлення. Перед другим туром, який пройде сьогодні, опозиціонер проводив більш агресивну кампанію, наголосивши на обіцянці відправити додому мільйони сирійських біженців, які перебувають у Туреччині. Також Кілічдароглу відкинув можливість проведення мирних переговорів з курдськими сепаратистами.
«Два тижні тому він став першим політиком, який після 20 років правління змусив Реджепа Таїпа Ердогана піти на другий тур виборів. Але результати опозиціонера виявилися значно нижчими, ніж він сам очікував», - пише The Economist.
Лідер лівоцентристської Республіканської народної партії (РНП) отримав 44,9% голосів, що набагато менше, ніж давали йому соціологи напередодні виборів. Ердоган в цей час здобув підтримку 49,5% виборців. Кілічдароглу сподівався отримати більшість голосів і уникнути другого туру. Натомість він ледве уникнув поразки в першому.
Щоб надолужити згаяне, Кілічдароглу почав боротися за прихильність крайніх правих сил Туреччини. 17 травня колишній чиновник, який раніше звертався до своїх прихильників у відеороликах, записаних у нього вдома, з'явився перед портретом засновника сучасної Туреччини Кемаля Ататюрка і висловив свою внутрішню націоналістичну позицію.
«Як тільки я прийду до влади, я відправлю всіх біженців додому», - пообіцяв він, оцінивши кількість сирійських біженців та інших мігрантів у Туреччині в 10 мільйонів людей, що більш ніж удвічі перевищує оцінки експертів.
«Якщо вони залишаться, ще 10 мільйонів приїдуть в Туреччину», - сказав він, не надавши жодних доказів, які б підтверджували цю тезу.
Кілічдароглу також припустив, що, на відміну від Ердогана, який схвалив таємні переговори з членами Робітничої партії Курдистану (РПК) більше десяти років тому, він ніколи не сяде за стіл переговорів з «терористами».
The Economist пише, що план відправити біженців додому не має шансів на успіх. Дослідження показують, що лише частина з 3,6 мільйонів сирійців, які знайшли притулок у Туреччині за останнє десятиліття, хочуть повернутися назад. Диктатор країни Башар Асад не бажає їхнього повернення. Будь-яка спроба депортації біженців силою перетворить Туреччину на державу-парію, отруївши відносини з Європою.
«Як надзвичайна передвиборча стратегія, заснована не стільки на переконанні, скільки на відчаї, різкий правий поворот Кілічдароглу, схоже, мав лише обмежений успіх. Уміт Оздаг, лідер відверто ксенофобської «Партії перемоги», яка набрала 2,2% на парламентських виборах, підтримав Кілічдароглу 24 травня. Однак за кілька днів до цього націоналіст Сінан Оган, який отримав 5,2% як третій кандидат у першому турі президентських виборів, закликав своїх прихильників голосувати за Ердогана у другому турі», - звертає увагу видання.
Кілічдароглу не мав би жодних шансів перемогти на президентських виборах без підтримки головної курдської партії Туреччини, Народно-демократичної партії (НДП) і її 5 мільйонів виборців. Але Ердоган зробив так, щоб підтримка НДП, яку більшість турків, особливо націоналістів, вважають політичним крилом PПК, дорого коштувала опозиціонеру. Тижнями турецький президент втовкмачував думку про те, що опозиція якимось чином перебуває в союзі з PПK. Ердоган впав дуже низько, коли продемонстрував сфальсифіковане відео, на якому нібито бійці РПК співають передвиборчу пісню Кілічдароглу.
Те, що опозиційний кандидат відчуває себе зобов'язаним відповісти на такі низькі удари, свідчить про те, що вони поцілили в яблучко, - каже політолог Алі Каркоглу. В першому турі Ердоган не лише посів перше місце, але й здобув блискучу перемогу на парламентських виборах. Його коаліція отримала 323 з 600 місць у парламенті. Й нього явно справи йдуть дуже непогано. Опитування показують, що турецький авторитарний президент зберіг або навіть збільшив свою перевагу над Кілічдароглу після першого туру.
Націоналістичні політичні сили добре виступили на парламентських виборах. Кожен четвертий турок проголосував за націоналістичну партію. Сам Ердоган став на бік націоналістів багато років тому, відклавши мирні переговори з РПК, кинувши за ґрати тисячі курдських активістів і відкривши на півночі Сирії новий фронт нескінченної війни проти курдів.
Націоналізм завжди був частиною політичної культури Туреччини. Але цьогорічні вибори показали, що турецькі націоналісти, хоч і розпорошені по кількох партіях, залишаються такою ж вирішальною силою для формування влади, як і курди. Якщо 11-годинна передвиборча промова Кілічдароглу якимось чином не переконає мільйони з них в протилежному, вони знову коронують Ердогана.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google