The Atlantic розповідає, як побудувати успішну кар’єру

Пошук себе - це стрибок у невизначеність навіть у стабільні часи, а період пандемії COVID-19 далекий від стабільності, пише The Atlantic.

У 1972 році соціальний психолог Стенфордського університету Уолтер Мішель провів психологічний експеримент із залученням дітей дошкільного віку та пакетом зефіру.

Психолог сідав навпроти кожної дитини і пропонував їй зефір. Очевидно, дітям було важко відмовитися від солодощів. Він сказав дітям, що зефір їхній, але це і був підступ. Потім психолог попереджав, що вийде з кімнати на 15 хвилин. За бажання дитина могла з’їсти зефір, коли його не було. Але якби діти дочекалися психолога, не з’ївши зефір, який лежав у кімнаті, вони могли б отримати у винагороду ще більше солодощів.

Мішель виявив, що більшість дітей не може чекати, і вони зазвичай з’їдали зефір, поки він виходив із кімнати. Він також виявив, що діти, які змогли стриматися і не з’їли зефір до повернення психолога у кімнату, досягали більших успіхів у дорослому віці, стан їхнього здоров’я був кращим, і загалом вони були щасливішими.

У наступні роки інші дослідники виявили, що результати поведінкового тесту Мішеля - це набагато більше, ніж просто питання сили волі, вони також стосувалися походження дитини, соціально-економічних обставин та інших факторів. Але висновок майже не змінився: найкращі результати приходять до тих, хто терпляче чекає і працює, подекуди жертвує собою, і навіть страждає.

Можливо, для того, щоб побудувати успішну кар’єру потрібно знайти «власний зефір»? Чи знаєте ви, заради чого жертвували і заради чого страждали? У вас є професійне покликання, за яким варто йти?

Якщо ви не впевнені, не впадайте у відчай - вам не потрібно одразу знаходити відповідь. Експерти пропонують чотири правила, які слід враховувати, щоб знайти своє «професійне призначення».

Робота має бути винагородою

Одна з найбільших помилок, які роблять люди у своїй кар’єрі, - це ставитися до роботи насамперед як до засобу досягнення певної мети. Чи то ціль - гроші, влада, престиж, - це інструменталізація праці, яка призводить до нещастя.

Психолог Елліотт Жак, відомий тим, що винайшов термін «криза середнього віку», одного разу процитував пацієнта середніх років.

«Досі життя здавалося нескінченним схилом вгору, не видно нічого, крім далекого горизонту. Тепер раптом я, здається, досяг гребеня пагорба, а попереду простягається схил вниз, з якого видно кінець дороги», - сказав пацієнт Жака.

Пізніше психолог зізнався, що він сам був цим «пацієнтом», і це було його власними словами. Він багато років розвивався у своїй кар’єрі, щоб отримати якусь казкову винагороду, а потім зрозумів, що попереду зовсім не велика винагорода, а лише старіння та смерть.

Коли ваша кар’єра - це лише засіб досягнення мети, винагорода, навіть якщо ви її отримаєте, буде незадовільною. Не робіть цієї помилки. Звичайно, ваша робота не буде приносити вам радість та задоволення кожен день. Періодично ви будете почуватися погано. Але за встановлення правильних цілей - заробляти свій успіх і служити іншим, ви можете зробити саму роботу своєю нагородою.

«Цікава» кар’єра краще, ніж просто «весела робота»

«Працюючи в університеті я відвідав багато урочистих церемоній і помітив, що є два основних типи промов. Перший можна узагальнити так: «Іди, знайди свою мету». Другий - «Знайдіть улюблену роботу, і ви ніколи не працюватимете жодного дня у своєму житті». Яка найкраща порада? Що ж треба шукати, роботу чи задоволення від роботи?», - пише автор Артур Брукс.

Група німецьких та американських науковців намагалася відповісти на це питання у 2017 році. Вони порівняли ставлення до роботи людей, основною метою роботи яких було задоволення, з тими, чия основна мета - знайти сенс у своїй кар’єрі. Дослідники виявили, що серед 1 357 осіб у їхній вибірці, люди, які шукають задоволення, мають меншу прихильність до своєї роботи і частіше змінюють робоче місце.

Це лише приклад дискусії щодо двох видів щастя, які вчені називають гедонією та евдаймонією. Гедонія - це почуття насолоди, евдаймонія - це життя, наповнене метою. Насправді людям потрібно і те, й інше.

«Гедонія без евдаймонії переходить у порожнє задоволення; евдаймонія без гедонії може стати сухою. У пошуках «професійного зефіру», я думаю, нам слід шукати роботу, яка є балансом приємного та змістовного», - вважає автор.

На межі приємного та змістовного найцікавіше. Інтерес багатьма нейрологами вважається позитивною первинною емоцією, «обробленою» в лімбічній системі мозку.

«Те, що вас справді цікавить, дуже приємне. Таким чином, питання на кшталт, «Чи ця робота мені дуже цікава?» - це корисні роздуми про те, чи є робота вашим «професійним зефіром», - вважає Брукс.

Кар’єра не обов’язково повинна бути «прямою лінією» 

Сучасна молодь виросла в культурі, яка поклоняється підприємницькому успіху. Величезні статки отримали засновники технічних компаній у віці 20 років, і навколо таких бізнесменів є багато «міфів».

Незалежно від того, правда це чи ні, але успішний підприємець часто зображується як той, хто має єдину «постійну професійну пристрасть», за яку він готовий заплатити будь-яку особисту ціну. Величезні бізнес-винагороди часто зображуються як «той самий професійний зефір».

Вчені з Університету Південної Каліфорнії вивчили моделі кар’єри та запропонували чотири широкі категорії. Перша модель - це лінійна кар’єра, яка неухильно піднімається вгору. Поняття «корпоративна драбина» яскраво демонструє цю «лінійність». Це також модель для підприємця-мільярдера.

Але це не єдина модель кар’єри: ​​є ще три. Стабільна кар’єра - передбачає перебування на одній роботі та зростання знань. Перехідні професії - це такі, коли люди перестрибують з роботи на роботу або навіть з однієї сфери на іншу, шукаючи нових викликів. Спіральна кар’єра, остання категорія, більше схожа на серію міні-кар’єр - люди багато років розвиваються у професії, потім змінюють сфери, шукаючи не просто новизни, а роботи, яка спирається на навички попередньої міні-кар’єри.

Яка з цих моделей найкраща? Все залежить від людини, її смаків, природи особистості та цілей.

«Якщо ви прагнете суперлінійної кар’єри, це нормально. Особисто це було не для мене. Моя кар’єра включає 12 років у ролі професійного класичного музиканта, десять років у ролі професора, 10 років у ролі директора аналітичного центру у Вашингтоні, а тепер я знову повернувся до викладацької роботи. Мій «зефір» - це не якась конкретна посада, яку я займав, а скоріше професійні пригоди, якими я насолоджувався, набуті навички та люди, які торкнулися мого життя», - пише автор.

Остерігайтеся «нездорових відносин із роботою»

«Люди часто запитують, чому я покинув музичний бізнес. Я був серйозним класичним музикантом з дев’яти років і прагнув бути найкращим. Я став професіоналом у 19 років, грав улюблену музику і заробляв на життя. Але щось завжди було не так: я не був щасливим. Я страждав, коли грав, тому що відчував, що ніколи не був достатньо хорошим музикантом. Я страждав, коли не грав, бо відчував себе винним у тому, що не займався музикою. Я надавав пріоритет музиці над відносинами з іншими людьми. У ретроспективі моя любов до музики була нав'язливою, і в цьому полягала проблема», - розповідає Брукс.

У 2003 році канадські дослідники «проаналізували» 900 людей, які займалися різними видами діяльності, захоплюючись ними, включаючи офіційну роботу. Ті, хто за словами вчених, відчували «гармонійну пристрасть» до своєї діяльності, відчували позитивний настрій під час роботи, оскільки мали величезний інтерес до неї. Але вони також почувалися добре, коли не займалися цією діяльністю.

І навпаки, «нав’язлива пристрасть», хоча вона також включає сильний інтерес до певного виду діяльності, характеризується негативним настроєм та поганою концентрацією під час роботи, а також погіршенням ставлення до себе за межами цієї роботи.

Робота у цьому аспекті нагадує романтичні стосунки. Спільним для багатьох нездорових стосунків є негармонійна пристрасть: нав’язлива потреба бути разом, навіть якщо це робить людей нещасними. Нав'язлива пристрасть загострює найгірші риси людей. І навпаки, здорові стосунки породжують гармонійну пристрасть, що характеризується щастям і взаємним вдосконаленням.

Звісно, потрібно шукати те, що вас найбільше цікавить. Але йдіть далі і запитайте: «Чи є мій інтерес нав’язливим або гармонійним? Ця робота виділяє в мені найкраще? Чи робить це мене щасливішою, кращою людиною, або ж я нехтую іншими важливими речами, які може запропонувати життя?», радить психолог.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

The Atlantic відкриває секрет щастя на роботі

Робота часто є невеселою справою. Якщо ми щиро намагаємось вирішити великі проблеми чи прагнемо отримати прибуток, жарти та сміх, як правило, здаються недоречними. Але трохи веселощів насправді можуть допомогти досягнути серйозних цілей.

Дослідження показують, що лідери з почуттям гумору на 27% більш мотивуючі та продуктивні, ніж ті, хто не любить жартувати. Співробітники «веселих» керівників на 15% більше активні, а їх команди частіше вдало виконують творчі завдання, тому гумор може давати поліпшення результатів роботи.

Дженніфер Акер і Наомі Багдонас зі Стенфордського університету розповіли, як бути веселим на роботі.