"У Росії немає бази в Ірані, вона тут не базується. Вони виконали цю операцію, і вона на даний момент завершена", - сказав співробітник зовнішньополітичного відомства.
Гасемі додав, що у РФ і Ірану не було конкретної домовленості про використання об'єкта.
Агентство підкреслює, що це був перший випадок з часів Другої світової війни, коли іноземна держава використовувала іранську базу, що викликало критику з боку деяких парламентаріїв в Ірані, які заявили, що це порушує конституцію Ісламської республіки.
Раніше іранський військовий міністр Хосейн Дехган розкритикував Росію за поспішні заяви про використання аеродрому Хамадан. Дегхан назвав їх хвастощами і "зрадою довіри".
"Ми не надавали військової бази для росіян, і вони не повинні залишатися тут", - заявив Дегхан, слова якого цитує інформаційне агентство Fars. Він сказав, що не було "ніякого письмового угоди" між двома країнами і "оперативне співробітництво" носило тимчасовий характер.
16 серпня Міноборони РФ заявило, що його військові льотчики вперше використали аеродром в Ірані для нанесення ударів по об'єктах терористів в Сирії.
Як раніше писало DT.UA, насильницьке вигнання цивільного населення з насиджених місць є військовим злочином, який здійснюється при військовому втручанні і прямому сприянні Росії - постійного члена Ради Безпеки ООН. "Драматизм ситуації ще й у тому, що росіяни можуть використовувати в обложеному Алеппо так звані правила Грозного. Які звучать приблизно так: якщо ви не встигли залишити місця вашого перебування до початку авіаударів - ми не несемо за це ніякої відповідальності", - йдеться в статті.
Автор називає "спонсорами" цього геноциду Росію та Іран. На його думку, не знайшовши важелів впливу на них, про реальноме вирішенння сирійського питання не може бути й мови. "Адже Москва і Тегеран розуміють тільки мову сили. Тому під час переговорів слід створити для них такі умови, щоб вони зрозуміли: вони вже не володіють козирями, завдяки яким можуть затягувати конфлікт у Сирії до нескінченності", - резюмує автор.
Більше читайте у матеріалі Віктор Каспрука у статті "Сирія: геноцид і його спонсори" на сторінках газети "Дзеркало тижня. Україна".