Так зване "політбюро" Путіна може його скинути – American Interest

Дедалі більша непрозорість політики 3 відкриває вікно можливостей для повернення "кремленологів". Багато людей сумніваються у таких дослідженнях російських внутрішніх процесів і вважають їх "гаданням на листі чаю". Однак насправді це може стати корисним аналітичним інструментом, якщо його належним чином сформувати і використовувати.

Про це на сторінках The American Interest пише експерт Atlantic Council Андрес Аслунд, який наводить кілька хрестоматійних визначень слова "кремленологія". Вони варіюються від "дослідження політик і практик колишнього радянського уряду" до "мистецтво спостерігати і вгадувати, що насправді відбувається із скритною організацією".

"Я вважаю кремленологію формалізованим дослідженням твердих фактів у закритому суспільстві, спостереженням призначень, організації, розпоряджень і формальних промов. Кремленологія не має значення у відкритому суспільстві, але Росія сьогодні не така, хоча до СРСР їй ще далеко", - пише Аслунд.

Він додає, що фахівці-кремленологи можуть багато сказати про процеси в Кремлі, вивчаючи навіть повідомлення на офіційному сайті президента Володимира Путіна, з чого Стів Лі Маєрс виніс велику користь у своїй книзі "Новий цар". Але дезінформація сьогодні процвітає як ніколи, про що найкраще говорив Пітер Померанцев.

В часи диктатури Сталіна світ дізнавався політичні зміни лише завдяки щопіврічним виступам біля мавзолею Леніна кожного 7 листопада і на перше травня. Радянські газети публікували фото всієї партійної еліти в ці дні, додаючи документацію про те, хто яку посаду займає.

"Дивуючись, як це змогло статися, я побував на офіційному прийомі голови ради міністрів СРСР Миколи Рижкова в 1987 році. Коли Рижков прибув, високопоставлені чиновники швидко вишикувалися згідно з протоколом своїх посад. Протокол дуже важливий у закритих ієрархічних державах, які досліджує кремлінологія", - пише Аслунд.

Сьогодні Кремль публікує сотні фото зустрічей високого рівня. І дуже важливо, хто в них взяв участь і як всі присутні були розсаджені. Коли Путін зібрав свою Економічну раду 25 травня, ліберал Олексій Кудрін сидів в кінці стола, за рангом нижче, ніж "яструб" серед радників російського президента Сергій Глазєв. Тому Кудрін нічого не добився на тій зустрічі. Жоден західний журналіст не помітив цей факт тоді. З грудня 2011 року Сергій Іванов завжди сидів найближче до Путіна. Це означало, що він "номер два" в Кремлі. Цей факт також довго ігнорували.

Прийнято вважати, що Путін – повноцінний диктатор, але це дуже спрощений погляд. Дуже важливо розуміти, які відомства займають важливу роль і як вони співпрацюють. Зараз Рада безпеки РФ – це справжнє "політбюро", або головний орган, який проводить регулярні зустрічі в дуже тісному і замкненому колі на чолі з Путіним. І, як не дивно, сам президент не контролює його склад.

5 квітня Путін призначив свого улюбленого охоронця генерала Віктора Золотова головою новоствореної Національної гвардії, а також зробив його постійним членом Ради безпеки РФ. А вже 11 квітня він понизив його статус спеціальним указом до простого учасника, яких десятки. Це означало, що Путін не зміг захистити свою людину.

Коли Іванова звільнили з посади голови адміністрації президента Росії, він все одно лишився в Раді безпеки. З цього замкненого клубу Путін прибрав лише колишнього міністра внутрішніх справ Рашида Нургалієва і замінив його новим головою адміністрації Антоном Вайно.

"З точки зору кремленологів, вивчаючи організації і призначення без будь-якої "внутрішньої" інформації, ми можемо підсумувати, що Рада безпеки може усунути Путіна", - вважає Аслунд.

З квітня Росія переживала багато конфліктів між різними силовими відомствами, в ході яких були публічні арешти високопоставлених чиновників. З одного боку конфлікту стояла ФСБ і Служба зовнішньої розвідки РФ, а з іншого – Федеральна служба охорони, Нацгвардія і чеченський президент Рамзан Кадиров. Вірогідно, що міністерство оборони в цьому конфлікті – незалежний гравець.

Провівши радикальну реорганізацію, Путін показав свою прихильність до ФСО, Нацгвардії і Кадирова. Однак його опоненти – ФСБ і розвідка – володіють 12 місцями в Раді безпеки. Зокрема, на їхньому боці екс-голова адміністрації президента Іванов, секретар з національної безпеки Патрушев, голова ФСБ Бортніков і начальний розвідки Фрадков.

"Через це Путіну потрібно змінити склад Ради безпеки якомога швидше або ж зробити орган неважливим, як Михайло Горбачов у свій час зробив з радянським "політбюро". Інакше Путіна рано чи пізно скинуть", - йдеться в статті.

Раніше оглядач RFERL Браян Вітмор писав, що звільнення Іванова і Якуніна означає, що Путін більше не хоче рахуватися з інтересами старих друзів по КДБ. Російський президент вже давно звільнив себе від традиційних регуляторів, таких як закон, суди і ЗМІ. Він також дав зрозуміти, що не збирається йти на поступки перед тиском громадянського суспільства. Єдині люди, які ще мали вплив на Путіна – це його "політбюро", його внутрішнє коло друзів.

А видання The Economist писало, що Путін затіяв перестановки у Кремлі у пошуках свого наступника. Такі зміни проходять в непростий час. Парламентські вибори в Росії пройдуть в середині вересня, економіка Росії все ще слабка. Напруженість із Україною загострилася через російські заяви про нібито спробу "теракту" в Криму. Росія також розширює свою присутність на Близькому Сході, бомбить Сирію з Ірану.