Світ зіштовхнувся зі сплеском розповсюдження ядерної зброї — The Economist 

Тридцять одна країна, від Бразилії до Швеції, в той чи інший час «фліртувала» з ядерною зброєю. Сімнадцять країн розпочинали офіційну ядерну програму. Сьогодні дев'ять держав мають ядерну зброю. Схоже, що тривалі намагання зупинити розповсюдження найсмертоноснішої зброї у світі стане ще важче реалізувати, пише журнал The Economist.

За останні 20 років більшість країн з ядерними амбіціями були «геополітичними дрібницями», як Лівія та Сирія. У наступне десятиліття загроза, ймовірно, включатиме економічних та дипломатичних важковаговиків, амбіції яких було б важче стримати. Швидке зростання регіонального домінування Китаю та збільшення ядерного арсеналу Північної Кореї неабияк тривожать Південну Корею та Японію. Войовничість Ірану та його ядерна програма нависають над Саудівською Аравією та Туреччиною. Розповсюдження ядерної зброї у світі не можна назвати ланцюговою реакцією, але воно «заразне». Як тільки обмежувальні механізми почнуть слабшати, все може швидко вийти з ладу.

Динаміка ситуації з ядерною зброєю у світі наразі невтішна. Контроль над озброєннями між Америкою та Росією все ще залишається під питанням, навіть попри те, що президенти Джо Байден та Володимир Путін домовились про продовження терміну дії останнього пакту на п'ять років. Це добре, але перспективи подальшого розвитку є неясними. Китай, Індія, Північна Корея та Пакистан розширюють та модернізують свої ядерні сили. Спостерігається похмурий прогрес у напрямку глобального роззброєння, до кінцевої мети Договору про нерозповсюдження зброї залишається ще занадто довгий шлях.

Якщо ядерна зброя не зникне, а загрози безпеці зростатимуть, деякі держави не зможуть протистояти спокусі розпочати власну ядерну програму. Упродовж десятиліть Америка тримала «ядерних претендентів» у черзі, погрожуючи зняти гарантії безпеки з деяких друзів, таких як Тайвань, і використовуючи санкції та військову силу для відвернення ворогів, таких як Ірак. Проте потужність американського впливу сьогодні слабша. Бурхливий термін президенства Дональда Трампа посіяв сумніви щодо намірів Америки захищати своїх союзників. І, швидше за все, ці сумніви залишаться, навіть попри те, що Джо Байден прагне відновити ортодоксальну зовнішню політику США.

Можна розглянути ядерну парасольку, яку Америка поширює на союзників Азії. Вона означає обіцянку, що у разі удару Північної Кореї чи Китаю по Сеулу або Токіо Америка помститься Пхеньяну або Пекіну. Протягом десятиліть Америка могла виглядати впевнено, знаючи, що її власні міста перебувають поза зоною дії північнокорейських ракет, але зараз все змінилося. Американський удар по Пхеньяну загрожує відповідному удару по Сан-Франциско. Це може призвести до того, що Байден не захоче діяти - розрахунок, який може спонукати лідера Північної Кореї Кім Чен Ина напасти на Сеул. Не дивно, що, особливо під час кризи, більшість жителів Південної Кореї заявляють, що хотіли б повернути американську тактичну ядерну зброю, вилучену від них у 1991 році, або, якщо цього не вдасться, створити власну ядерну бомбу.

У таких демократіях, як Південна Корея, Японія та Тайвань, ядерні амбіції гальмуються політичною реальністю. Близький Схід відрізняється. Угода, що обмежує ядерну програму Ірану, зараз руйнується. Навіть якщо Байден відродить її, багато положень угоди закінчуються через десять років. Якщо в будь-який час Іран буде виглядати так, ніби планує перейти до масштабного збільшення ядерної потужності, Саудівська Аравія не захоче відставати. Саудівський принц Мухаммед бін Салман має амбіційні плани щодо ядерних технологій. Туреччина також цілком може слідувати власним ядерним амбіціям.

Якщо глобальний ядерний порядок почне руйнуватися, зупинити це буде майже неможливо. Звідси виростає важливість дій вже сьогодні. Америка, Китай, Європа та Росія поділяють зацікавленість у зупинці розповсюдження ядерної зброї. Росії невигідно, щоб Іран розширював ядерні потужності, так само цього не хоче й Америка. Перспектива ядерно-озброєної Японії була б одним з найгірших кошмарів Китаю.

Стримування розповсюдження ядерної зброї слід починати з основ. Америка та Росія досі мають 90% світових ядерних боєголовок, тому будь-які дії починаються з них. Тепер, коли договір про контроль над ядерними озброєннями буде продовжений, Росія та США повинні розпочати роботу над новим договором, який включав би іншу зброю, таку як гіперзвукові планери та боєголовки з меншою продуктивністю, яких Росія має багато. Також слід обговорити більш радикальні ідеї. Америка експлуатує тріаду ядерних сил: на суші, підводні човни в морі та бомбардувальники в повітрі. Виключення наземних ракет продемонструвало б справжній прогрес у напрямку роззброєння.

Контроль над озброєннями між Америкою та Росією може переконати Китай у тому, що його наявний арсенал може пережити атаку, що допоможе уникнути дестабілізуючого сплеску у китайській програмі озброєння. Китайська стриманість, у свою чергу, заспокоїла б Індію та Пакистан.

Найважливіша роль Америки в заспокоєнні нервів щодо Північної Кореї та Ірану залишається її цінністю як союзника, і в цьому випадку Байден вже пообіцяв відновити зв'язки. Навіть якщо одного терміну президентства Байдена виявиться недостатньо для повного відновлення довіри, він повинен почати зі зміцнення ядерної парасольки Америки над Японією та Південною Кореєю. Сюди входить роль американських військ на місцях, які служать не лише лінією оборони, але є гарантією безпеки для союзників та застереженням для ворогів.

Зупинка розповсюдження ядерної зброї також вимагає активного спостереження. Звісно, ​​спецслужби зосередилися на знайомій «галереї агресивно налаштованих країн», таких як Іран. Але спектр погляду спецслужб повинен розширитися, включаючи раннє попередження про зміни в ядерній технології, громадську думку та політичні наміри в таких місцях, як Південна Корея або Туреччина. Міжнародне агентство з атомної енергії виконує роботу з моніторингу цивільних ядерних об'єктів та контролю над ядерною програмою Ірану за допомогою найсильнішого режиму інспекцій, який коли-небудь був запроваджений. Однак агентство переобтяжене та недофінансоване, і йому потрібно встигати за технологічними змінами.

У світі зараз багато різних проблем, але не можна применшувати і небезпеку розповсюдження ядерної зброї. Сучасна ядерна дипломатія може демонструвати ілюзію контролю, але це ніщо у порівнянні зі смертельною нестабільністю, яка виникає щоразу, коли регіональні суперники з ядерною зброєю зіштовхуються у конфлікті, тому не варто марнувати час.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

У Білому домі повідомили, що Байден у розмові з Путіним "не стримався"

Під час своєї першої телефонної розмови президенти США та Росії Джо Байден та Владімір Путін фактично домовилися про те, що буде продовжено дію Договору про стратегічне наступальне озброєння.

Білий дім пропонує Кремлю продовжити дію Договору про стратегічні наступальні озброєння на наступні п'ять років. В рамках цієї угоди буде обмежено кількість ядерної зброї для США та Росії. Країни зможуть володіти стратегічними носіями та ядерними боєголовками, кількість яких не перевищуватиме 700 1 550 відповідно. 

Росія була готова до продовження цього договору ще у 2019 році, проте тодішня адміністрація в США на чолі з Дональдом Трампом виступила проти цього.