Світ ділиться і повертається до національних держав – The Times

Прогнози про те, що 3 і інтернет знищать державу, далекі від здійснення. Важко уявити політичний інститут, який би так часто і з таким ентузіазмом списували з рахунків, як "національна держава".

Ще в перші дні свого існування, коли її посилював котел революцій в Америці і Франції, вже тоді вважали, що національний суверенітет "однією ногою в могилі". В 1934 році Лев Троцький оголосив, що всім буде краще "повністю звільнити себе від кайданів, накладених національними державами".

Пік такої філософії досяг після падіння Берлінської стіни, яка надихнула багатьох авторів на написання книжок про те, як зникне поняття "держава" в сучасному розумінні. Про це на сторінках The Times пише оглядач Ед Конвей.

"Були видані "Відступ держави" С'юзан Страндж, "Кінець національної держави" Кенічі Омає і "Кінець національної держави" Жана-Маре Гуено (останні двоє подали в суд один на одного за назву, але який сенс звертатися до національних систем юстиції, якщо вони повинні зникнути?)", - іронізує автор.

Аргументи на користь відходу національних держав у минуле звучали повсюди і всі їх чули. Глобалізація скрізь. Потоки капіталів, фондові ринки і мультинаціональні корпорації більш впливові, ніж уряди. Інтернет не має національності, так само як і бізнес. Навіть тероризм такий. І тому дедалі частіше націоналі рішення будуть скасовуватися міжнародними. Або їх будуть скасовувати компанії, багатосторонні установами чи таємничі змовники у Давосі чи Більдербергському клубі. Без сумніву, перебуваючи в швейцарських Альпах, де всі розмовляють різними мовами і де можна кататися на лижах в трьох країнах за один день, розділ на нації може здатися застарілим. В такій ситуації тяжко думати про моральні теорії, які виправдовують облаштування кордонів з колючим дротом і стінами.

Але тепер достатньо лише озирнутися, щоб пересвідчитися, що національний суверенітет відроджується. В результаті 11 із 17 останніх європейських виборчих кампаній націоналістичні партії змогли зміцнитися. Саудівська Аравія і Іран розпочали старомодну "Холодну війну". Президент Володимир Путін намагається відродити гостро патріотичну "Матінку Росію". Навіть так звана "Ісламська держава" лише у своїй назві вказує, що хоче мати ознаки національної держави.

Всі розмірковування про те, як світ розвивається у напрямку "вищих матерій" розпадаються. На думку автора, Світова організація торгівлі, якій багато хто приписував долю супернаціональної економічної організації, все більше втрачає будь-який сенс, адже більшість її глобальних угод останнім часом провалилися. Рішення Google виплатити 130 мільйонів фунтів стерлінгів Великобританії в якості податків викликало активне обговорення, чи ця сума адекватна. Але також це продемонструвало, що великі корпорації не можуть ігнорувати національну політику.

Твердження, що інтернет може валити уряди, звучить безглуздо в Китаї, де "Великий фаєрвол" накладає цензуру на будь-яку спірну інформацію, і в КНДР, де немає доступу до інтернету. Фінансова глобалізація теж відступає. Засоби управління капіталом і нові макропруденціальні інструменти зробили фінанси більш фрагментованими. В цей же час, національні держави відновили контроль над своїми банками.

Найбільше вражає становище Євросоюзу. Коли Шенгенська зона лише була створена в 1995 році, її сприймали як перший крок до відмови від національних кордонів. Євро ж вважався початком смерті національних валют. Дедалі тісніший союз завжди передбачає більшу відмову від частини національного суверенітету.

Але тепер всі три фактори під загрозою. Шенген може зникнути вже найближчим часом через найбільшу кризу біженців з 1945 року. Шість з 26 країн-членів Шенгенської зони відновили національні кордони, хоч і тимчасово. ЄС розглядає можливість заблокувати перехід біженців з Греції в Македонію, таким чином з'являються страхи, що країна буде ізольована всередині Європи. Якщо так станеться, це буде ще більш очевидною версією контролю капіталів, які вдарили по Греції і Кіпру впродовж останніх років під час кризи єврозони. Проблеми єдиної валюти також показали, як інші країни готові допомагати країні-бунтівнику. Крім того, Великобританія хоче провести референдум про свою участь в ЄС взагалі.

Однак це ще не всі зміни в напрямку повернення до національного у світі, адже Лондон не так давно видихнув з полегшенням після референдуму щодо відділення Шотландії. В цей же час, Каталонія і Баски хочуть жити окремо від Іспанії, а країни на Близькому Сході, створені за угодою Сайкса-Піко, переживають проблеми через релігійні і міжетнічні конфлікти.

Все це лякає "Давоську людину", яка існує завдяки ідеї, що світ поступово стає єдиною бюрократичною системою без політичної чи націоналістичної театральності, в якій молоді світові лідери зможуть визначити "світовий порядок" за і кренделем і склянкою глінтвейну. Добре це чи погано, але до побудови такого світу зараз далі, ніж будь-коли. Можливо, це один із наслідків світової фінансової кризи, який поступово починає проявлятися. Після економічних травм люди частіше замикаються, ніж навпаки. Якими б не були пояснення, світ знову ділиться. Бюрократи і економісти, які їм радять, стають дедалі більше безсилими перед фінансовою, військовою і популістською силами, які їм поки не вдається зрозуміти, не кажучи вже про ідею одноосібного контролю.

Президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер нещодавно заявив, що не бачить сенсу в євро, якщо криза з біженцями зруйнує Шенген. А про відмову від Шенгенської угоди деякі лідери в ЄС говорять серйозно через нездатність об'єднання впоратися з напливом біженців. Президент Європейської Ради Дональд Туск не виключає розвалу Шенгенської зони в найближчі місяці. І якщо так станеться, це буде величезний крок назад у розвитку Євросоюзу вцілому.

На Всесвітньому економічному саміті в Давосі прем'єр-міністр Нідерландів Марк Рютте заявив, що треба реформувати Дублінську угоду, яка визначає поведінку ЄС з нелегальними іммігрантами, перш ніж "вбити" Шенген. При цьому він додав, що ніхто в союзі не хоче відмовлятися від відкритих кордонів, оскілки це одна з причин економічного розвитку всіх країн-учасниць.