Цього року США провели таємні переговори з Іраном, намагаючись переконати Тегеран використати вплив на єменських хуситів, щоб ті припинили напади на кораблі в Червоному морі. Про це повідомляє FT, посилаючись на американських та іранських офіційних осіб.
Непрямі переговори, під час яких Вашингтон також висловив занепокоєння з приводу розширення ядерної програми Ірану, відбулися в Омані в січні і стали першим діалогом за останні десять місяців між сторонами.
Американську делегацію очолювали радник Білого дому з питань Близького Сходу Бретт Макгерк і посол США в Ірані Абрам Пейлі. Тегеран представляв заступник міністра закордонних справ Ірану Алі Багері Кані, який також є головним перемовником Ірану з питань ядерної програми. Західні держави стурбовані ядерною програмою Ірану, оскільки Тегеран продовжує збагачувати уран.
Переговори підкреслюють, як адміністрація президента США Джо Байдена використовує дипломатичні канали зі своїм ворогом, поряд з військовими засобами стримування, в спробі досягнути деескалації хвилі регіональних бойових дій за участю підтримуваних Іраном бойових угруповань на тлі війни Ізраїлю з ХАМАС.
За словами джерела видання, непрямий діалог США з Іраном включає передачу інформації про те, що потрібно зробити, аби запобігти ще більшому розширенню конфлікту.
Другий раунд переговорів за участю Макгерка був запланований на лютий, але його відклали, оскільки США були зайняті питанням досягнення угоди між Ізраїлем і ХАМАС з метою припинення війни в Секторі Гази та звільнення заручників.
"У нас є багато каналів для передачі повідомлень Ірану. Починаючи з 7 жовтня, всі вони були зосереджені на обговоренні повного спектру загроз, що виходять від Ірану, і необхідності для Ірану припинити всебічну ескалацію", - сказав представник Державного департаменту США, відмовившись надати деталі.
Востаннє про непрямі переговори між США та Іраном повідомлялося в травні минулого року.
Після нападу ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня минулого року, підтримуваний Іраном ліванський бойовий рух "Хезболла" щодня обстрілює Ізраїль через кордон, тоді як єменські хусити атакують кораблі, в тому числі торгові судна і кораблі ВМС США в Червоному морі. Крім того, союзні Тегерану іракські ополченці запустили десятки ракет і безпілотників проти американських сил в Іраку і Сирії.
Офіційні особи США неодноразово звинувачували Тегеран у постачанні хуситам безпілотників, ракет і наданні розвідувальних даних для нападів на судноплавство.
Іран визнає політичну підтримку хуситів, які контролюють північ Ємену і виправдовують свої напади підтримкою палестинців. Однак Тегеран наполягає, що повстанці діють самостійно.
Водночас з'явилися ознаки того, що Тегеран намагався послабити напруженість у відносинах з Вашингтоном після атаки безпілотника на американську військову базу на йордансько-сирійському кордоні, внаслідок якої загинули троє американських військовослужбовців.
Після того, як Байден пообіцяв притягнути до відповідальності тих, хто стоїть за атакою, Іран відкликав з Сирії вищих командирів своїх сил Корпусу вартових ісламської революції. Через кілька днів американські війська здійснили хвилю атак проти пов'язаних з Іраном сил у Сирії та Іраку.
З 4 лютого американські бази в Іраку та Сирії не зазнали жодного нападу, а американські офіційні особи казали про ознаки того, що Тегеран працює над “приборканням” іракських ополченців.
Хоча кінцева мета Ірану — це вигнати американських військових з Іраку й Сирії, Тегеран чітко дав зрозуміти, що хоче уникнути прямого конфлікту з США чи Ізраїлем, а також не допустити повномасштабної регіональної війни.
Однак, попри численні удари США і Великої Британії по військових об'єктах хуситів, повстанці продовжують напади на судна. З жовтня угруповання здійснило 99 нападів у Червоному морі і прилеглих водах, в результаті яких постраждали 15 комерційних суден, в тому числі чотири американських.
Американські офіційні особи визнають, що лише військових дій буде недостатньо для стримування хуситів, і вважають, що в кінцевому підсумку Тегерану доведеться чинити тиск на угруповання. Хоча хусити менш ідеологічно близькі до Тегерана, ніж інші бойові угруповання, ці відносини поглиблюються, оскільки рух стає все важливішим членом "осі опору", підтримуваної Іраном.