Про це на сторінках BloombergView пише оглядач Леонід Бершидський. На його думку, і кінець війни на Сході України, і резолюція щодо миру в Сирії повинні більше хвилювати Європу, ніж США. Поява проросійських бойовиків в Донбасі напряму пов'язані з рішенням Києва рухатися в напрямку членства в Євросоюзі. У свою чергу, через війну в Сирії в Європу прямують тисячі біженців. Але європейські лідери не можуть нічого вдіяти з обома конфліктами, або ж не хочуть нічого робити, доки не стане зрозуміло, в якому напрямку збираються рухатися США.
І зустріч "Нормандської четвірки" в Берліні, і саміт ЄС в середу довели, що Україна і Сирія лишаються у підвішеному стані в очікуванні американських виборів. Зустріч у Берліні стала першою розмовою між лідерами України, Німеччини, Франції і Росії в цьому році. Автор зауважує, що Петро Порошенко, Ангела Меркель, Франсуа Олланд і Володимир Путін до цього проводили особисті зустрічі лише для обговорення серйозних рішень або, принаймні, з надією, що вони можливі. Однак, результат нинішньої зустрічі розчарував.
Після п'ятигодинної розмови жодних документів не було підписано. До того ж, здається, сторони по-різному трактують, про що ж вони домовилися. Путін говорив про те, що чотири лідери домовилися "продовжити працювати над політичним планом" і розширити місію ОБСЄ на Сході України. Точка зору Порошенка на результати була більш широка: створення "дорожньої карти" для повного виконання мінських угод і відправка "поліцейської місії" ОБСЄ в Донбас, які допоможуть провести чесні вибори в регіоні. Меркель і Олланд теж згадали про "дорожню карту", але вони нічого не сказали про терміни її створення. Місія ОБСЄ у їхніх заявах була лише "місією", без слова "поліцейська".
Схоже, що Меркель і Олланд не стали тиснути на Путіна, тому Порошенко пішов шляхом уточнення Мінської угоди. Розмова про "дорожню карту" можу зіграти цю роль. Сторони почнуть обговорювати порядок виконання положень Мінська. Лідери Франції і Німеччини добре знають, що чого все це веде. Порошенко не дозволить проводити вибори в Донбасі, поки Росія не поверне Україні контроль над її східним кордоном. Росія ж не віддасть контроль, доки не будуть проведені вибори.
І саме тому ніхто, окрім Порошенка, який шукає причини звинуватити Путіна у невиконанні угод, не хоче називати точні терміни створення "дорожньої карти". Робота над нею без перелому на переговорах лідерів веде в глухий кут. Адміністрація президента Барака Обами передала вирішення проблеми війни в Україні канцлеру Ангелі Меркель і президенту Франсуа Олланду. Помічник Держсекретаря Вікторія Нуланд їздила в Київ, щоб підтримати європейську точку зору на вибори до вирішення проблеми з кордонами. А віце-президент Джозеф Байден поспівчував Порошенко і закликав його боротися з корупцією.
Наступна адміністрація в США може зламати цей шаблон. Наприклад вона може стати на бік України в питанні порядку політичних змін, передати їй летальну зброю і запровадити жорсткіші санкції поти Росії. З іншого боку, може статися і так, що новий Білий дім стане на бік Росії, заблокувавши економічну і технічну допомогу Україні до тих пір, поки вона не піде на поступки. Ніщо з цього неможливе до тих пір, доки новий американський президент не увійшов у Овальний кабінет. Тому сторонам зараз немає про що домовлятися.
Тим часом, ще не відомо, що чекає на США після виборів. Трамп заявив, що вибори президента США заздалегідь сфальсифіковані, а під час останніх дебатів він відмовився відповідати на питання, чи визнає результати, відповівши, що "побачить".
Тим часом, видання Washington post писало, що Путін намагається влаштувати протести в США на кшталт Майдану в Україні. Звісно, російський президент розуміє, що Вашингтон – це не Київ. Натовпи навряд чи почнуть збиратися перед Білим Домом чи Конгресом. Але бунт може початися онлайн. Легко уявити тисячі повідомлень в інтернеті, посилені тролями Кремля, російськими супутниковими телеканалами і Fox, які будуть стверджувати, що "політичний істеблішмент" США підробив вибори для Клінтон.