Підтримати
У ролі ретранслятора нових погроз виступив депутат Держдуми, генерал-лейтенант Андрєй Гурульов. Афілійований із російськими спецслужбами ТГ-канал ВЧК-ОГПУ оприлюднив голосове повідомлення, де Гурульов каже своїм колегам із комітету Держдуми з оборони: «Казахи, надивившись на Україну, сильно бздять, що вони наступні. Просто бздять, бл***. Але вони будуть наступними. Вони зараз довийо***ся. В принципі, думаю, рішення вже є».
На оприлюднення аудіозапису Гурульов відреагував заявою про те, що це фейк, розповсюджений, звісно ж, «ворожими ЦІПСОшними помийними Телеграм-каналами», аби «розхитати ситуацію від мого імені з нашими друзями з Республіки Казахстан». «Я розумію, що нейромережі підробляють усе що завгодно, тому я вас закликаю бути пильними. Нас ні з ким не посварять», — пообіцяв депутат, записуючи відео в машині.
Попри ці запевняння генерал-лейтенант, найімовірніше, необережно озвучив те, що обговорюють у вежах Кремля. Адже в Москві й справді багато хто відчуває погано приховуване роздратування через дії союзника з ЄАЕС і ОДКБ і вважає, що президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв просто-таки «кинув» Росію, яка допомогла йому втриматися при владі під час кривавих січневих заворушень 2022 року.
Невдоволення спричиняє те, що в Казахстані відбувається казахізація та звужується сфера вживання російської мови в побуті та держорганах. Казахстанці дуже симпатизують Україні як жертві агресії з боку Росії, а влада не поспішає визнавати «нові території» російськими й декларує намір дотримуватися накладених на РФ санкцій. Казахстанські банки відмовляються обслуговувати карти російської платіжної системи «Мир». Астана активно розвиває відносини не лише з Москвою та Пекіном, а й із Парижем, Берліном, Вашингтоном.
Тим часом Казахстан має серйозне значення для Москви, й ослаблення її впливу в цій центральноазійській країні є небезпечним сценарієм для російського керівництва.
В розмові із ZN.UA казахстанський політолог Досим Сатпаєв пояснив значущість регіону для Кремля кількома чинниками. По-перше, Москва починає розуміти: якщо вона хоче активно взаємодіяти з Китаєм, то їй необхідно ще більше зміцнити свої позиції в Центральній Азії. По-друге, Росія має намір посилити свою присутність у казахстанській економіці, аби зробити її частиною політики обходу санкцій.
«Триває активна економічна експансія Росії в Казахстан, що створює для нас серйозні геополітичні ризики. Ми бачимо тривожний тренд, коли російські компанії активно зміцнюють позиції в країні. Серед них — «Газпром», «Лукойл», «Росатом». І якщо 2019 року в Казахстані було близько 7 тисяч російських компаній, то нині їх — майже 20 тисяч. Деякі казахстанські олігархи останнім часом почали активно продавати свої активи російському бізнесу», — зазначає Досим Сатпаєв.
Зі свого боку директор казахстанського Інституту актуальної політики (ICP) Сергій Коновалов зазначив у коментарі ZN.UA: «Для Росії важливо, щоби Казахстан залишався лояльним. Та й певна дистанція Астани від Москви має для росіян свої переваги: це дає змогу послабити режим міжнародної ізоляції для РФ. Усім нам відомо, наскільки небезпечно заганяти звіра в кут. Тому Казахстан контрбалансує, граючи дуже складну дипломатичну партію, де з одного боку — війна та санкції, а з іншого — тісна взаємодія в межах інтеграційних об’єднань».
Однак періодично невдоволення Кремля проривається, й тоді на адресу Астани лунають звинувачення в русофобії, обмеженні російської мови та прав російськомовних. Наприклад, медіапродюсерка Тіна Канделакі звинуватила Казахстан у дискримінації російської мови після того, як російські назви кількох залізничних станцій замінили на казахські. А вбивця Олександра Литвиненка, депутат Держдуми Андрєй Луговой випустив фільм про «русофобію» Казахстану, назвавши цю країну «маріонеткою англосаксів».
На думку Досима Сатпаєва, до таких заяв потрібно ставитися дуже серйозно. По-перше, Москва прагне експортувати хаос, аби знизити внутрішню напругу в Росії. По-друге, ці заяви — спосіб позначити Казахстан як сферу геополітичних і економічних інтересів Росії. Сергій Коновалов зауважує: «Ми маємо справу зі справжньою інформаційною війною» і робить висновок, що «основне завдання таких вкидів — спричинити паніку, погіршити емоційний стан і змусити людей діяти в межах того чи того заданого коду».
Проте Астана, за дуже рідкісними винятками, м’яко реагує на такі заяви російських політиків, експертів і журналістів. Ось і цього разу, коментуючи аудіозапис Гурульова, офіційний представник казахстанського зовнішньополітичного відомства Айбек Смадіяров обмежився заявою: «Влада Казахстану обговорює з російською стороною інформаційні вкиди, що з’являються з боку третіх зацікавлених сил, аби внести розбрат у відносини Астани та Москви».
Чим пояснити таку обережну реакцію? Найімовірніше, прагненням Астани зайвий раз не загострювати відносин із Москвою. Нагадаємо, що 15,5% населення країни становлять росіяни (а в індустріально розвинених північних областях Казахстану їхня кількість сягає 22%), а російські експерти загрозливо натякають на області «з переважно російським населенням», які мають «слабкий стосунок» до того, що «називалося Казахстаном». І це — серйозний важіль тиску на Астану.
Сергій Коновалов каже про те, що «складно прогнозувати сьогодні поведінку тих чи тих еліт, оскільки геополітична напруга є занадто високою», але Росії вигідніше мати в Центральній Азії мирну буферну зону, яка відокремлює її від ісламського регіону, ніж отримати нову зону конфлікту. Досим Сатпаєв вважає: «Найімовірніше, Токаєв і керівництво країни керуються тим, що Росія не захоче реалізувати військовий сценарій».
Причин для такої оцінки може бути декілька.
По-перше, загрузнувши в Україні, масово втрачаючи людей і техніку, Кремль не може дозволити собі ще один фронт.
По-друге, Росії потрібен Казахстан як вікно для здійснення паралельного експорту.
По-третє, військова агресія призведе до дестабілізації Центральноазійського регіону.
По-четверте, Москва повинна буде враховувати позицію свого стратегічного союзника, який надає їй економічну та політичну підтримку, — Пекіна. А Китай, найімовірніше, буде проти вторгнення до країни, в яку він уже вклав близько 30 млрд дол. і яка є важливим транспортним коридором до Європи: санкції проти Росії призвели до того, що Китай втратив російський маршрут доставки своїх товарів до Європи. Тому Пекіну важливо, щоб у Центральній Азії уздовж нового «Шовкового шляху» панував мир.
По-п’яте, «спеціальна військова операція» в Казахстані невигідна й іншому партнеру Росії — Туреччині. Анкара як лідер тюркомовної спільноти сприймає Центральну Азію як зону своїх інтересів, і вторгнення російських військ до Казахстану може негативно позначитися на турецько-російських відносинах.
Такими є аргументи проти війни. Але напавши на Україну, Путін продемонстрував, що він ухвалює рішення у власній ірраціональній системі координат. Не виключено, що погрозами на адресу Казахстану Кремль просто відвертає увагу від країн Балтії. Втім, Досим Сатпаєв зауважує, що в разі збройного конфлікту через Тайвань порушиться баланс сил у Центральній Азії, а Китай і Росія можуть поділити регіон на сфери свого впливу. І тоді для Казахстану виникне серйозна загроза.
Слова Гурульова — це наразі лише попередження казахстанському керівництву про те, що Москва має важелі впливу на Казахстан. І тому Астані не варто бути занадто безтурботною. (Нині Казахстан уже звинувачують і в затопленні Оренбурзької області: мовляв, казахстанська влада мала «узгодженіше» скидати воду у власній системі водосховищ.) Події в Південній Осетії, Абхазії, Грузії, Україні свідчать: свої погрози Росія не завжди відкладає в довгу шухляду.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google