Самопроголошеному "вуличному бійцю" Путіну розіб'ють ніс у Сирії – The Times

Нещодавно російський президент Володимир Путін хвалився тим, що у 12-річному віці на суворих вулицях радянського Ленінграду він засвоїв урок: "Якщо бійка неминуча, треба бити першим".

Що ж, через 50 років після того лідер Кремля кидається з кулаками в Сирії. Хвиля адреналіну накрила його повністю, а російські заводи з виробництва зброї працюють цілодобово, щоб допомогти президенту завдати удар, який відправить ворогів у нокаут.

Але попри всю цю браваду його військова авантюра рано чи пізно закінчиться повною поразкою. В кращому випадку Путіну "розіб'ють носа". В гіршому – він нашкодить російським амбіціям посилити вплив на Близьких Схід на десятиліття і увійде в історію не як талановитий стратег, а як поверховий опортуніст.

Про це на сторінках The Times пише оглядач Роджер Бойз. Путін на диво правильно визначив, що успіх в Сирії залежить від поєднання наступу з повітря і на землі. Коаліція на чолі з США не змогла добитися значного успіху у війні проти "Ісламської держави", обмежуючись лише ударами авіації. Кремль, у свою чергу, відправив на війну 36 винищувачів, гелікоптери і флот. Крім того, російську операцію на землі підтримують іранські солдати. Москву і Тегеран об'єднує бажання лишити Асада на посаді президента.

Оглядач додає, що цей дивний військовий альянс пройшов перевірку у битві за Алеппо. Іранські війська на підступах до міста налічують дві тисячі солдатів включно з елітним загоном аль-Куд і регулярною армією. Крім того, сухопутний наступ підтримують бойовики "Хезболи" і загони афганців, іракців і пакистанців. Генерал Касем Солеймані координує дії іранських сил з Росією.

Але післявоєнні плани Москви і Тегерану відрізняються. Російська сторона хоче лишити Асада в кріслі президента, але лише символічно. Реально, за російським сценарієм, країною буде керувати лояльний до Кремля сильний прем'єр-міністр. В Росії розглядають кандидатуру сунітського націоналіста Фарука аль-Шури. Міністром оборони стане Манаф Тласс, а потім він прийде до влади через вибори. Москві він подобається тим, що не хоче перетворити Сирію на васала Ірану і при цьому лояльний до російської сторони.

Але його доля буде дуже сильно залежати від присутності російських військ в Сирії. Як це сталося в Афганістані з Мохамедом Наджбулою, Тласса можуть розстріляти, щойно Москва вирішить, що втомилася від війни.

Іран влаштує ситуація, в якій Сирія лишиться розділеною, а регіони, де мешкають алавіти, петеворяться на окреме "царство Асада" між Ліваном і Іраком. Тим часом, авторитет Росії на Близькому Сході не зростає, а навіть навпаки. Країни Перської затоки збільшують постачання зброї лояльним опозиціонерам, які борються проти режиму Асада і "Ісламської держави". Це дозволяє повстанцям чинити опір російським бомбардуванням, які виснажують казну РФ.

"Путін здатен розв'язувати війни, але закінчувати їх не вміє. Тому доктрина "бий першим" не допоможе Путіну завоювати повагу і він увійде в історію як руйнівник держав", - пише оглядач.

В цей же час, на сторінках Bloomberg оглядач Леонід Бершидський писав, що втрати Росії в Сирії можуть змусити Путіна покинути Асада. Він нагадує, що у випадку з Україною Кремль різко заперечував будь-які дані про загибель російських солдатів. Але у випадку з Сирією, вторгнення в яку Москва не приховує, замовчувати навіть незначні жертви не вдасться. Відмова вшанувати пам'ять російських солдатів була б неприйнятною для суспільства.

Раніше інформаційна агенція Reuters повідомляла про перших загиблих росіян в Сирії. Представники опозиційної організації "Сирійська обсерваторія з прав людини" підтвердили факт загибелі росіян, проте не привели деталей. Між тим, за інформацією спостерігачів, мова йде не про представників регулярної армії, які воюють в Сирії, а про добровольців.

У той же час українська розвідка повідомила про загибель 26 російських військових у Сирії зі складу 810 окремої бригади морської піхоти (Севастополь) Берегових військ Чорноморського флоту.

Повітряна військова кампанія Росії в Сирії почалася 30 вересня після відповідного запиту президента країни Башара Асада, якому з моменту початку війни в Сирії в 2011 році Росія надає підтримку, у той час як країни НАТО і ЄС звинувачують режим Асада у військових злочинах і вимагають його відставки.

Незважаючи на оголошену Росією мету військової кампанії - боротьба з бойовиками "Ісламської держави", західні держави, а також Турція та Саудівська Аравія заявляють, що цілі бомбардувань РФ в Сирії - в першу чергу, сирійські повстанці, опозиційні к Асаду, а не терористи "ІД".

Аналізуючи цілі Росії в Сирії, Віктор Каспрук у статті Сирійський "бікфордів шнур" Путіна DT.UA зазначає, що "путінська гра" полягає в тому, що йому зовсім не потрібна вся Сирія. Адже для повного контролю за її територією Російська Федерація не має ні військових, ні фінансових ресурсів.

А ось організація утворення на кшталт "Алавітської народної республіки" (на чолі зі збереженим Башаром Асадом), територія якого пролягатиме вздовж сирійського узбережжя Середземного моря, - та програма мінімум, до досягнення якої Кремль може докласти рештки всіх своїх сил.