Засвоївши цей реальний урок в Східній Європі, який піде на користь НАТО, варто звернути увагу на інтерес Росії до найбільш стратегічно важливого для неї моря - Чорного.
Про це на сторінках Bloomberg пише колишній командувач сил НАТО адмірал США Джеймс Ставрідіс.
Він нагадує, що чорноморський регіон завжди був цікавим для різних народів. У свій час там намагалися закріпитися різні царства і народи, зокрема греки, римляни, османи, грузини, вірмени, румуни, болгари тощо. Для Росії акваторія наповнена старими привидами, особливо в Криму. В середині 19 століття сили Османської імперії, Великої Британії, Франції і інших союзників у Європі вели тут війну проти царської Росії, що закінчилося смертю півмільйона росіян від ран і хвороб.
Крим, який був частиною України, лишається центром напруги між Росією і Заходом у особі НАТО. Москва анексувала український півострів, окупувала частину східної української території за допомогою своїх маріонеток і часто погрожує ще більше захопити земель, щоб прокласти "наземний міст" між РФ і Кримом. Автор нагадує, що російські війська окупували частини територій в Грузії, яка теж стала близьким партнером НАТО в Чорному морі.
Ставрідіс наголошує, що з геополітичної точки зору, північ Туреччини, Босфорська протока і Дарданелли, які сполучають Егейське і Чорне моря, а також узбережжя кількох союзників НАТО тепер перебувають під тиском російської активності в Чорному морі, яку вона здійснює з Севастополя. Москва давно мріяла про цей кримський порт, який відкриває перед нею вікно в Середземномор'я. Після зміцнення контролю над базами на узбережжі в Сирії вона зможе зміцнити свій вплив в Середземному морі, кидаючи виклик НАТО так само, як і в Балтії.
Екс-командувач НАТО зауважує, що справа не лише в геополітиці. Серйозні економічні ініціативи Росії кидають виклик західним союзникам. Москву приваблює ідея побудови газотранспортних систем, які б сполучали три моря: Адріатичне, Балтійське і Чорне. Росія прагне контролювати Чорне море економічно у мирні часи, а також готова домінувати в регіоні в разі конфлікту із Заходом.
Ставрідіс перелічує заходи, які НАТО варто вжити для того, щоб стримати Росію в стратегічно важливій акваторії. На його думку, важливо підійти до Чорного моря як до стратегічної зони, в якій варто бути готовим як до операцій зі зміцнення впливу в мирні часи, так і до потенційних боїв.
По-перше, НАТО варто розробити програму візитів в порти, навчань і тренувань. Це означає, що потрібно постійно навідуватися в порти у Румунії, Туреччині і Болгарії із зупинками в Грузії і на неокупованому узбережжі України. Флот НАТО, який базується у Великій Британії і складається з більш ніж 20 фрегатів, корветів і мінних тральщиків, може виконати це завдання.
По-друге, альянсу варто розробити і профінансувати широкий план чорноморських військово-морських операцій. Попри те, що певні аспекти вже враховані в різних планах НАТО, настав час для детального аналізу, який дозволить підготуватися до встановлення контролю і влади над акваторією. Це планування повинно розробити командування військово-морських сил в Британії і Італії.
По-третє, на думку Ставрідіса, США повинні збільшити свою присутність окремо від НАТО. У Егейському морі стоять чотири американські есмінці з потужним озброєнням. Їм варто частіше навідуватися в Чорне море.
По-четверте, США варто більш тісно співпрацювати з Туреччиною, яка лишається ключем до контролю в чорноморській акваторії, оскільки фактично контролює доступ до неї.
І нарешті США можуть заохотити західні компанії більше інвестувати в Болгарії, Грузії, Румунії, Туреччині і Україні. Нафта і газ грають ключову роль, але логістика, оптиковолоконні системи зв'язку теж потребують розвитку. Якщо допомогти цим країнам пов'язати свої економіки між собою, а також з Європою і США, це стане свого роду "м'якою силою", яка матиме стабілізуючий ефект.
НАТО належить проробити велику роботу в Чорному морі. Краща стратегічна співпраця і економічні зв'язки дають найкращу можливість стримати російські амбіції у стратегічних південних морях.
Нещодавно в ГПУ повідомили, що Туреччина заборонила суднам з Криму заходити до своїх портів. У Туреччині вводиться жорстка система контролю суден. Керівництво портів зобов'язують вимагати від суден докази того, що останньою точкою їх відправлення не був кримський порт і вони не направляються у Крим. Тим часом порти не мають права оформляти мита, портові і торгові документи, що мають на собі позначку "Крим".