Росіяни не вірять пропаганді, але хочуть бути величною країною - The Guardian

Багато хто вважає, що російське суспільство згуртувалися навколо свого "царя" 21-го століття, пише британське видання The Guardian.

"Недавня невдача опитувань громадської думки опитування громадської думки напередодні виборів у Британії викликала сильну самокритику у вестмінстерських колах. Соціологи, як нам кажуть, підірвали довіру суспільства до політики і повинні подумати про масові звільнення. Іноді я задаюся питанням, що ті ж самі коментатори сказали б про опитуваннях громадської думки, проведених в такій авторитарній системі, як Росія", - запитує оглядач видання.

Після анексії Криму рейтинги російського президента Володимира Путіна злетіли до 85% і залишаються на цьому рівні і зараз. З-за такої картини багато хто вважає, що російське суспільство згуртувалися навколо свого роду царя 21-го століття. Є тенденція зображувати росіян як агресивний імперіалістичний народ, спраглий до військових авантюр. "Але чи справді це так просто?", - запитує автор.

У минулому місяці журналістка відвідала конференцію в Таллінні, де російські опозиціонери, письменники, соціологи та політики, розмірковував над питанням "що насправді думають росіяни". Деякі стверджували, що опитування не слід приймати за чисту монету, тому що це країна, де основні свободи не гарантовані, і де державний апарат чинить сильний тиск на своїх громадян.

Тим не менше, жоден з учасників не заперечував, що Путін – дуже популярна фігура. Головне питання – що ж ховається за цими 85%. Згідно Олексію Левинсону, що представляв "Левада-центр", в Росії відбувається щось надзвичайно цікаве.

"Наша громадська думка в даний час повторює мову дипломатії нашої держави. Хоча пропаганда Росії і каже, що російських військ немає в Україні, н росіяни знають, що вони там є. Але, оскільки в інтересах Росії говорити, що ці сили не присутні в Україні, люди це заперечують", - пояснив він.

Левінсон бачить ознаки різного роду тоталітаризму, але не засновані на страху, як у сталінські часи, а на російському бажання бути визнаним в якості великої держави.

Антиамериканізм досяг рекордного рівня і росіяни були переконані, що їхня країна стикається з війною, еквівалентної Другої світової. Але важливим моментом, каже Левінсон, є те, що "для російських людей, все це насправді серйозно: це гра у думки, прагнення до символів". При цьому росіяни не готові воювати в Україні, немає особливо охочих йти туди добровольцями.

Те ж саме відноситься до рейтингів Путіна: "Там немає справжнього культу особистості. Люди насправді досить критично відгукуються про економічної ситуації і про події всередині країни". Левінсон прийшов до висновку, що увазі всіх соціальних труднощів, які в даний час є у великій кількості в Росії, росіяни брехнею "заспокоюють душу". "Критика корупції влади безмежна", - підкреслює він. Але це думка йти в ногу з гордістю по відношенню до Росії як великої держави.

"Так де ж, що залишити західних політиків? По-перше, вони не повинні недооцінювати ризик цієї токсичної суміші патріотичної риторики, політичної інерції може посилитися і призвести до випадкового військового зіткнення з НАТО", - йдеться в статті. По-друге, вони повинні звернути увагу на те, що один із найбільш блискучих і демократичних активістів Росії, колишній радянський дисидент Андрій Міронов (убитий в минулому році при висвітленні подій в Україні), завжди вказував на те, що: створення шарів справжнього громадянського суспільства – це довга і важка боротьба.

Раніше видання The Guardian писала, що у США заговорили про боротьбу з пропагандою Кремля методами Холодної війни. Мережа агресивної пропаганди Росії навряд чи переконала світ у тому, що в Україні до влади нацисти, Крим був окупований завдяки референдуму, а Німеччина – провальна країна. Але цей потік дезінформації переконав американських політиків у тому, що російська пропаганда – це найбільша загроза безпеці США з часів розпаду СРСР.