Росія втратила цінність для одного із союзників, але в Кремля залишилися важелі тиску

ZN.UA Опитування читачів
Поділитися
Росія втратила цінність для одного із союзників, але в Кремля залишилися важелі тиску © Getty Images

У той час як Росія посилює позиції в Грузії, а відносини з Азербайджаном перебувають у стані невизначеності, у Вірменії вона втрачає вплив.

Єреван розчарований відсутністю військово-політичної підтримки з боку Москви під час другої карабаської війни. Її пасивною роллю під час повернення Баку контролю над Карабахом силовими засобами восени 2023 року. Тому він демонструє готовність вийти з ОДКБ та ЄАЕС і ввійти до ЄС. Днями уряд Вірменії зробив крок до цього, схваливши законопроєкт про запуск процесу вступу країни до Євросоюзу. В разі, якщо за документ проголосує парламент, рішення щодо євроінтеграції мають схвалити ще й на референдумі.

Пашинян прокоментував імовірність виходу Вірменії з ОДКБ
Пашинян прокоментував імовірність виходу Вірменії з ОДКБ

Раніше прем’єр-міністр Нікол Пашинян уже вжив низку заходів, які зменшують військово-політичну присутність Росії в країні та сприймаються як дистанціювання Єревана від Москви. Він заморозив участь Вірменії в ОДКБ. Домігся поступового виведення російських прикордонників із КПП у єреванському аеропорту та на вірмено-іранському кордоні. Розмістив на вірмено-азербайджанському кордоні місію спостерігачів ЄС, відмовившись від аналогічної російської пропозиції. Крім того, попри протести Москви Єреван ратифікував Римський статут.

«Розворот у бік ЄС — це серйозно. Росія втратила цінність для вірмен як країна, що захищає суверенітет Вірменії, і Єреван шукає нового союзника, здатного гарантувати його безпеку в умовах постійної загрози з боку Азербайджану. Таким союзником видається Захід. Тож нині Вірменія зміцнює політичне та військово-технічне співробітництво з Францією, Грецією, Кіпром — країнами, в яких напружені відносини з Туреччиною й, відповідно, Азербайджаном», — зазначив у розмові із ZN.UA директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

Але у Вірменії достатньо європесимістів. Вони зазначають, що Пашинян намагається провадити стосовно Росії дуже обережну політику. Кажуть про недостатні реформи в республіці. Впевнені в тому, що країну не надто хочуть бачити в ЄС серед учасників клубу, й звертають увагу на те, що переговори стосовно лібералізації візового режиму тільки-но розпочалися, а фінансова допомога Вірменії з боку Заходу значно поступається допомозі іншим країнам. Зрештою наголошують, що Москва має безліч важелів впливу на Єреван.

Серед скептиків — головний редактор «Медіамакс» Давид Алавердян. У коментарі ZN.UA він зазначив: «Із боку може виглядати так, що у Вірменії дуже серйозні суперечності з Росією. У вірменському суспільстві й справді розглядають російське керівництво як зрадників. Але між Вірменією та Росією — дуже тісні зв’язки. На кордоні так само перебувають російські прикордонники, а в Гюмрі розташована російська військова база. Товарообіг між країнами зростає: за десять місяців минулого року він становив 10,2 млрд дол., що вдвічі більше за показник 2023 року». Крім того, в РФ проживає велика вірменська діаспора.

«Не уявляю, як євроінтеграція може виглядати в реальній перспективі», — своєю чергою зауважив у розмові із ZN.UA сходознавець В’ячеслав Ліхачов. Залежність Вірменії від Росії особливо очевидна у сфері енергетики, комунікацій, продовольства… У власності росіян у Вірменії — залізниці, газогін, гірничодобувні компанії. І заява російського віцепрем’єра Алєксєя Оверчука про те, що в разі згортання відносин із ЄАЕС у Вірменії зростуть ціни на енергію та продовольство, а експорт країни скоротиться на 70–80%, — не пуста погроза.

«Не думаю, що Вірменія вийде з ЄАЕС, але сподіваюся, що покине ОДКБ і СНД. У Росії є ресурси для дестабілізації Вірменії, що може спричинити катаклізми», — вважає Алавердян. Наразі Москва не вживає кроків щодо зміни влади в Єревані. Можливо, тому, що в Росії впевнені: вони в будь-який момент можуть повернути назад те, що відбувається у Вірменії. Нині для цього немає ресурсів: війна з Україною й падіння режиму Асада в Сирії демонструють, що в Кремля бракує сил одночасно працювати на кількох фронтах.

Окрім того, попри програш у другій карабаській війні, вихід вірменів із Карабаху й проблеми в економіці Пашинян залишається найпопулярнішим політиком. За даними соцопитування Міжнародного республіканського інституту (МРІ), проведеного в грудні 2023 року й оприлюдненого навесні 2024-го, рівень довіри вірмен до Пашиняна становив лише 17%. Але навіть із таким невисоким рейтингом він значно випереджає своїх найближчих політичних конкурентів.

«Опозиція не має підтримки у вірменському суспільстві, оскільки її лідери багато в чому відповідальні за нинішні проблеми Вірменії. Зараз у країні немає альтернативи Пашиняну, який залишається ключовим гравцем у вірменській політиці. Його основні опоненти, а це колишні президенти Роберт Кочарян і Серж Саргсян, нічого не можуть запропонувати Вірменії, крім минулого. А минуле не влаштовує вірмен», — зазначив Ігор Семиволос.

Посилює позиції Пашиняна те, що у вірменському суспільстві розглядають Росію як ненадійного партнера. І якщо до другої карабаської війни серед вірмен панували сильні проросійські настрої, то після неї вони зникли, оскільки в їхніх очах Москва провадить проазербайджанську політику. Згідно з даними соцопитування МРІ, основними партнерами Вірменії у сфері безпеки є Франція (так вважають 50% респондентів), Іран (46%) і США (46%). Лише 31% опитаних бачить таким партнером РФ, хоча 2019 року таких було 93%.

Головний виклик для Пашиняна — убезпечити країну в умовах постійної загрози воєнних дій із Азербайджаном. Не так давно президент Азербайджану Ільхам Алієв заявив, що Вірменія по суті є «фашистською державою» й джерелом загрози для регіону. Ця заява стала новим етапом ескалації у відносинах Баку та Єревана, які одночасно ведуть переговори про мирний договір.

У Вірменії відповіли на звинувачення Алієва у "фашизмі"
У Вірменії відповіли на звинувачення Алієва у "фашизмі"

«В Азербайджані серед політиків і військових є ті, хто хоче силою вирішити проблему Зангезурського коридору, який з’єднує Нахічеванський ексклав із рештою Азербайджану. Та й загалом вони хочуть, щоб Вірменія капітулювала. Ця частина азербайджанської еліти прагне спровокувати Єреван», — зазначив Ігор Семиволос. Тим часом баланс сил у регіоні явно не на користь Єревана. А за рахунок коштів від продажу каспійської нафти й газу, військової й технічної підтримки Анкари та Тель-Авіва Баку має значно сильнішу армію.

У Єревані серйозно ставляться до загроз, що лунають із Баку: Алієв відчув силу. Пашинян усіляко намагається уникнути катастрофічного сценарію. Опитані нами експерти не виключають, що нова війна між Азербайджаном і Вірменією ймовірна. Але вони вважають: якщо війна й почнеться, то не в найближчій перспективі. Наразі Баку намагається через ескалацію домогтися від Єревана максимальних поступок і зафіксувати в договорі положення, що обмежують суверенітет Вірменії.

В інтерв’ю кремлівському пропагандисту Дмітрію Кісєльову Алієв позначив чотири питання, що перешкоджають підписанню договору. Перше — утримання країн від міжнародних позовів одна до одної. Друге — нерозміщення представників інших країн на азербайджано-вірменському кордоні. Третє — зміна конституції Вірменії, в якій є посилання на декларацію про незалежність, де згадано постанову «про возз’єднання Вірменської РСР і Нагорного Карабаху». Четверте — ліквідація Мінської групи ОБСЄ.

У Єревані, схоже, готові піти назустріч вимогам азербайджанців: це дасть змогу зберегти вірменську державність і стабілізувати відносини з Азербайджаном і Туреччиною. Але ключовим питанням для двох країн залишається Зангезурський коридор, який через вірменську територію має з’єднати західні райони Азербайджану з його ексклавом — Нахічеванською автономною республікою: Баку вимагає від Єревана визнати екстериторіальність Сюнікського району, на що Вірменія піти наразі не готова.

Політика Пашиняна — це балансування на межі між тиском Москви, погрозами з Баку й очікуваннями вірменського суспільства. У ситуації, коли колишній союз із Росією перестав працювати, Пашинян символічними діями прагне забезпечити підтримку Вірменії з боку Заходу й створити нову модель безпеки. Однак ціна цього курсу може виявитися високою, якщо Москва почне активно застосовувати традиційні важелі впливу на Єреван.

Related video

Опитування
Як ви оцінюєте перспективи євроінтеграції Вірменії?
Проголосувати
Проголосували 97 людей

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі