Росія показала Китаю і Туреччині як кинути виклик ЄС – Euobserver

Covid-19 зміг зупинити зростання рівня економіки в світі, але точно не зумів змусити деяких політичних лідерів відмовитися від грубих методів ведення міжнародної політики. Європейський Союз, здається, налаштований використовувати жорстку силу, але все ще соромиться втілювати це на практиці, пише Euobserver.

Віднедавна Китай перейшов від поміркованої дипломатичної практики до «войовничої дипломатії», що мало неабиякий вплив на ситуацію в усьому світі.

Туреччина надала військову підтримку Лівії, але порушила міжнародне ембарго на озброєння. Турецькі кораблі здійснювали агресивні маневри проти французького корабля, який був частиною місії НАТО в Лівії. Не отримавши достатньо підтримки від НАТО, обурений французький уряд призупинив свою участь у місії.

Росія направила військові літаки до Лівії для підтримки лівійського воєначальника, але їй все-таки вдалося уникнути гучного міжнародного скандалу, на відміну від Туреччини.

Така поведінка Росії не викликає здивування, адже протягом останнього десятиліття країна лише продовжує практикувати жорсткі методи ведення міжнародної політики. Здивування викликає лише те, що все більше країн починають діяти за «російським сценарієм».

Раніше міністерство закордонних справ Китаю покладалося на стриману та помірковану дипломатію, але зараз починає наслідувати зухвалий тон своїх російських колег.

Турецьке військове втручання в Лівії мало чим відрізняється від російської інтервенції в Сирії, хіба лише значно меншою кількістю загиблих.  

Намагання Туреччини контролювати значну частину території в Північній Сирії нагадує не тільки «кіпрський сценарій», але й дії Росії стосовно «конфліктних зон», таких як Абхазія, Південна Осетія в Грузії, Придністров'я в Молдові та Донбас в Україні.

Геополітичне дежавю?

Не можна вважати Росію винною в тому, що інші держави наслідують її політику. Однак, порушуючи межі дозволеного з такою очевидною легкістю, Москва показала іншим країнам негативний приклад.

Зазвичай занадто м’яка реакція Заходу на дії Росії зайвий раз доводить, що будь-хто може легко кинути виклик США або Європі, головне не бути надто «сором’язливим».

Для прикладу можна взяти кібератаки. Починаючи з кінця 80-х років найбільш впливові держави використовували кібершпигунство. Протягом останнього десятиліття саме Росія була найактивнішою у використанні кібератак. Незабаром і деякі інші країни перейняли цей досвід, Навіть країни-члени НАТО, серед яких США, Велика Британія, Франція та Нідерланди, почали зміцнювати кібербезпеку, щоб бути готовими до можливих атак.

Історія повторюється і зі спробами впливати на вибори. Починаючи з 2000-х років Росія почала використовувати так званих «тролів» у своїй внутрішній політиці. З часом, Москва вирішила «розширити межі» дезінформації та спробувала вплинути на президентські вибори в США та у Франції.

Віднедавна деякі інші держави, такі як Іран, Китай, Туреччина та Ізраїль, почали вдаватися до подібних методів.

Якщо США та ЄС будуть продовжувати м’яко реагувати на подібні ситуації, то все більше держав можуть не встояти перед спокусою переступити межі дозволеного. Здається, європейські лідери починають це розуміти. Адже змінили тактику «поведінки» з Китаєм та Туреччиною, почали вводити санкції проти Росії, проте, важко сказати, чи буде цього достатньо.

Побоюючись роздратувати Росію, ЄС все ще не наважується почати належну співпрацю з такими країнами, як Україна чи Грузія. Поки європейські лідери бояться вдаватися до більш жорсткої дипломатії, нехтування міжнародними правовими нормами буде продовжуватися, резюмує Euobserver.