Радикали в ЄС симпатизують Путіну через спільну ворожість до США - The Guardian

Зважаючи на всі розмови про вплив Росії на політику в Європі, добитися розуміння і відчуття збалансованості дуже важко. Стрведжувати, що режим 3 спроектував підйом популістичних сил на континенті було б перебільшенням чи й взагалі не правдою.

Про це в редакційній статті пише The Guardian. Британське видання нагадує, що праворадикальний "Національний фронт" у Франції був створений ще в 1972 році, за довго до того, як Путін прийшов до влади. Австрійська "Партія свободи" зафіксувала свій перший успіх на виборах в 2000 році, в часи, коли російська зовнішня політика ставила за мету добитися порозуміння з ЄС. До того ж не всі європейські популісти хвалять Путіна. Правляча в Польщі партія "Право і Справедливість" постійно критикує російського лідера. Путін не створив радикальні групи по всій Європі, але це і не значає, що багато з них не аплодують йому.

Російську взаємодію з Європою насправді стало тяжко аналізувати без урахування великої кількості зачіпок, які Москва створила у Європі, а також ідеологічного впливу на європейські вибори. Враховуючи, що цього року європейці підуть голосувати, варто холодно оцінити здатність Росії впливати на цей процес.

Подвійна пастка полягає в тому, що не можна переоцінювати і недооцінювати силу "руки Москви". Зараз Кремль не керує мережею дружніх партій по всій Європі, як це було в часи Холодної війни. Сьогодні на порядку денному Москви немає глобальної комуністичної революції, так само як у її симпатиків. Якщо популістичні партії і політики в Європі дійсно симпатизують Росії, то причини цього значно складніші, ніж раніше. І це відбувається в зовсім іншому середовищі.

Впродовж останніх років агресивний націоналізм і ультраконсервативні заяви Путіна зблизили його з "правими" радикальними рухами в Європі. І ця взаємна симпатія базується не на культурній спорідненості, а на спільній нелюбові до Заходу. Тактичний опортунізм перетворився в дивну форму ідеологічної близькості.

Безумовно, Москва отримала вигоду від підйому радикальних рухів, які ідеалізують сильних лідерів і вірять, що ісламські іммігранти становлять загрозу, які відкидають культурну лібералізацію, порівнюючи при цьому економічну інтеграцію з відмовою від суверенітету. Від Марін Ле Пен до лідера угорської партії "Йоббік" - у Європі не бракує "правих" популістів, які публічно підтримують Путіна. Все це вийшло на поверхню після того, як Росія влаштувала військове вторгнення в Україну в 2014 році. Але і через низку причин шанувальники Путіна знайшлися і серед "лівих" груп, таких як Алексіс Ціпрас у Греції, які критикували санкції проти Росії. З цієї точки зору, можна сказати, що критики глобального капіталізму знаходять спільні позиції з російськими олігархічними структурами влади.

Документально довести зв'язок між Москвою і європейськими популістами - завдання не з легких. Існує багато підозр щодо фінансових зв'язків, але рідко коли вони підтверджуються чи визнаються. Підтримка з боку Росії в основному стає очевидною з огляду на тон риторики її пропагандистської машини. Також деякі радикальні групи в 2014 році відправили своїх "спостерігачів" на так званий "референдум" в Крим. І це теж про дещо говорить. Також нещодавно австрійська "Партія свободи" підписала угоду про співпрацю з російською "Единной Россией". А італійська партія "Рух п'яти зірок" теж думає приєднатися до них.

Кремль намагається отримати вигоду скрізь, де можливо, Європейські популісти, "праві" і "ліві", виправдовують дестабілізаційні вчинки Путіна в Україні і Сирії, тому що їхній світогляд в цілому збудований на критиці США. Розділяючи російську ворожість до ЄС, вони приписують війну в Україні до невдач Заходу.

Але фактичні популістичні союзники Путіна в Європі все одно необ'єднана група. "Ліві" радикали, які критикують НАТО і глобалізацію, раптом виявилися поруч з ксенофобами і авторитаристами. Це той випадок, коли радикалізм грає на руку Росії.

Раніше видання Financial Times писало, що Росія фінансує угорських "правих" радикалів. Видання пише, що особа, поінформована про зв'язки Росії і "правих" радикалів, розповіла, що заснований в 1989 році "Рух національного фронту" - лише один з-поміж десятків інших екстремістських організацій в Угорщині. В співпраці з російською розвідкою їх приваблює антизахідна риторика Москви, ідеологія проти глобалізації і певна перспектива фінансової підтримки.